Леся Українка – мужня, волелюбна людина, яка завжди вірила в перемогу робітничого класу над експлуататорами. Вона любила сій народ і високо цінувала його прагнення бути незалежним. З цією темою в поемі тісно пов’язана проблема ролі поета в житті народу.
Народній співець живе серед людей, він знайшов собі вірних друзів та однодумців. Його пісні висловлювали думки і почуття трудящих, ті їх підхоплювали і розносили по світу. Пісні співця-поета стали великою силою.
Вони допомагали людям у боротьбі, звеселяли їхнє життя. Пісня його надихала
Так пісня поета із “Давньої казки” стала гнівним засобом проти графа Бертольда і його помічників.
Ось одного разу чує
Граф лихі; тривожні вісті:
Донесла йому сторожа,
Що не все спокійно в місті;
Що співці по місті ходять
І піснями люд морочать,
Все про рівність і про волю
У піснях своїх торочать
Вже й по тюрмах їх саджають,
Та ніщо не помагає,
їх пісні ідуть по людях,
Всяк пісні ті переймає. Леся Українка показує дивну силу слова, поезія для співця є способом життя, бо його сила у зв’язку з народом::
А Бертольд, почувши
Що се, що? – кричить Бертольдо –
Гей, ловіть співця, в’яжіте!
У тюрму його, в кайдани Та скоріш, скоріш біжіте!
Граф пропонує поету жити у нього, стати придворним співцем, мати багатство. Але поет відмовляється, бо розуміє, що слово повинно бути на сторожі інтересів народу:
Золотих не хочу лаврів, –
З ними щастя не здобуду.
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду.
Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі,
А заплутались навіки
В золотій тонкі сіті
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани! Слово поета підніме народ на боротьбу з тираном Вертольдом. Ніякі погрози, ніяке самохвальство про розправу не допоможуть графові, бо саме пісня поета нагадає цьому деспоту про розплату, яка скоро настане.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)