Помріємо разом із Тарасом Шевченком

Кожен з вас, я гадаю, любить мріяти. Особливо, напевно, вночі, коли на небі спалахують зірки, і батьки не турбують своїми запитаннями. Тому не дивуйтеся, що великий український Кобзар – Тарас Шевченко – теж любив мріяти, і навіть дуже часто. Та він мріяв не про те, скільки грошей йому дасть пан, і чи вистачить їх, щоб купити супермодні шаровари чи вишивану сорочку, на якій обов’язково повинна бути “крута” лейба. Не дивуйтеся, але в нього були зовсім інші мрії.

Тарас Григорович Шевченко, як ви пам’ятаєте, був вірним патріотом України,

і тому його мрії були теж пов’язані з нею. В епоху Шевченка посилювався розлад феодально-кріпосницької системи. Визиск поміщиками покріпаченого селянства ставав ще жорстокішим.

Водночас зміцнювався і національно-колоніальний гніт. Протест народних мас нещадно придушувався царизмом. Невимовно боляче було поетові дивитись, яким насильствам, гніту і знущанням піддають його “сердешну Україну” царські сатрапи разом з численною зграєю російських, польських, українських панів і чиновників. Сповнений полум’яної любові до Вітчизни, Шевченко писав:

Обідрана, сиротою Понад Дніпром плаче: Тяжко, важко

сиротині, А ніхто не бачить… Тільки ворог, що сміється… (“До Основ’яненка”)

Це була скорбота поета-борця, який глибоко відчував політичну темряву пригноблених мас, їх неспроможність на той час піднятися на широку боротьбу за повалення царизму. До “українських ворогів” Шевченко відносив не тільки колонізаторів-загарб-ників, але й “лукавих чад”, “патріотів-хуторян” – українських панів та підпанків. Тавровані кров’ю свого народу, ці іуди української нації засуджені поетом на ганьбу й прокляття у віках:

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались.

Щоб там і здихали, де ви поросли!.. Не плакали б діти, мати б не ридала, Не чули б у бога вашої хули. І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою. (“І мертвим, і живим, і ненародженим…”)

Отже, найперша і найголовніша мрія Т. Шевченка – це воля. Коли український народ стане вільним, то й зміниться усе життя. Відзначте у своєму творі, що через усю свою творчість поет проніс мрію ко-лись-таки побачити свою неньку Україну вільною, незалежною ні від кого. Щоб вам було краще писати, візьміть в руки Кобзар і подивіться на вірші. Серед них ви знайдете багато тих, в яких відбито саме мрії Шевченка.

Тут і мрії про волю й щасливе дитинство, і мрії про те, що жінка нарешті “усміхнеться”, бо тепер матиме змогу приділити увагу своїм діточкам. Шевченко мріє і про те, як зміниться українська природа: Між горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну. Але можна взяти і якусь іншу, адже уся творчість Шевченка – це туга, біль і відчай від того, що відбувається на рідній Україні, але разом з тим він мріє про те, якою буде його “ненька”. Візьміть “Заповіт”, в якому він звертається до сучасників:

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Поет непохитно вірив, що народ повстане проти гнобителів і знищить їх силу: …Сонце йде І за собою день веде. І вже ти хребетносилі, Уже ворушаться царі… І буде правда на землі.

Такі ж мотиви ви можете знайти і в вірші “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…” Шевченко сподівався на революцію. Мрію про минуле як про “золотий вік” для України поет остаточно відкинув. Чи буде на землі правда? Буде! “Повинна буть!

Бо сонце стане і оскверненну землю спалить”. Але для цього потрібно, щоб повалився царизм, зникли пани, встановлені царями й панами закони, весь мерзенний існуючий лад. І він зникне. А разом з ним і всі ті, хто при цьому розкошував, хто зносив його безтурботно. Народний гнів змете весь цей старий мотлох; над його прахом виростуть будяки й кропива, а потім вітер рознесе й розвіє останній порох минулого.

Але не жахайтеся, що Шевченко дуже пристрасно це говорить. Просто він не міг вже далі терпіти знущання над простим людом. Йому й самому довелося багато винести у житті. Якщо не вірите, то у вільний час почитайте його біографію – вам це буде корисно. На землю прийде у Шевченкових мріях правда.

Що ж являтиме собою ця правда? Майбутній лад поет уявляє як демократичний. Шлях до нього полегшать успіхи техніки. Машини допоможуть справі визволення людини.

Машини зроблять легкою працю в майбутньому суспільстві. Перетвориться людське суспільство, а за ним і вся природа наїче оживе, помолодшає:

Ожшвуть степи, озера, І не еверстовії, А вотьнії, широкії Скрть шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляїхів тих владики, Арав)и пгими шляхами, Без г’.валту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі. І пустиню опанують Веселій села. (Ісаія. Глава 35)

Свій народ Шевченко хоче бачити освіченим. Усе своє життя він боровся за те, щоб дати людям знання, освіту, він був просвітителем народу у найвищому і найкращому значенні цього слова. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, – заповідав поет свойм землякам.

Хто любить рідний народ, рідну культуру, той завжди з пошаною ставиться до культури інших народів. Отже, всі мрії, які ви знайдете у віршах Шевченка, ви можете ввести в зміст свого твору. Проілюструйте їх (тобто процитуйте), щоб можна було зрозуміти, що це не ваші власні мрії, а все ж таки мрії Шевченка. Не бійтеся висловлювати свої думки, не бійтеся писати свій твір.

Намагайтеся зробити так, щоб він не був сухим, подібним до тих, що пишуть в критичних матеріалах.