Нелегке болісне шукання правди й мудрості життя разом із народом на користь вітчизні

(За драмою І. Кочерги “Ярослав Мудрий”) Іван Антонович Кочерга постійно шукав нові напрямки в своїй творчості. Він працював над драматичними поемами, історичними драмами, комедіями, водевілями. Він стояв на чолі драматичної поеми, особливостями якої є домінування внутрішнього конфлікту, реорганізація образів та осмислення вічних проблем.

Його п’єса “Ярослав Мудрий” – це історична драматична поема романтичного плану. В її основу покладені реальні історичні факти. Кочерга змальовує епоху боротьби з внутрішніми та зовнішніми

ворогами за єдність Київської Русі і її процвітання. Головною дійовою особою п’єси є князь Ярослав Мудрий. Разом із змалюванням історичних подій драматург передає увесь спектр політичної і громадської діяльності князя.

Його дійсно можна назвати видатною історичною особою. Це була людина, яка поставила собі за мету з’єднати всі руські землі в єдину могутню державу, зробити цю державу процвітаючою. Це була нелегка справа, бо в ті часи було багато ворогів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Дуже важко було з’єднати землі, які ворогували між собою. Також доводилося захищатися від печенігів, напади яких завдавали

величезних фізичних і матеріальних втрат.

Усвідомлюючи все це, Ярослав розумів, що людям потрібна сильна людина, яка поведе їх за собою, яка примусить їх забути про особисті інтереси і дбати про інтереси загальнодержавні.

Мудрий лад

Не насадити кроткими руками. Немов троянд і лілій пишний сад. Як дикий ліс мотиками, роками Державне поле треба корчувать.

Щоб виросла на ньому благодать.

Ярослав вже й так багато зробив для своєї держави. За це його народ і назвав Мудрим. На жаліючи самого себе, він боронив кордони Київської Русі.

Своєю діяльністю він значно збільшив авторитет Києва в світі.

Бо крепок князь і власть його міцна, Бо Ярослав залізними полками Всім ворогам дороги заградив, І божий мир, як сонце над полями Над Києвом і Руссю заяснів.

Ще однією його великою заслугою перед батьківщиною є перша на Русі збірка законів “Руська правда”.

Прославлений за це навіки ти,

Що мудрий суд і громадянське право

Ти записав у книзі Ярослава

І “Руську правду” людям дарував, Щоб мир і труд в народі панував. Ярослав пройнятий щирою любов’ю до культури та освіти:

І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі. Перебуваючи на найвищій державній посаді, він не відцурався від свого народу.

З усіх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю, Що є з народом вірний мій зв’язок. Звичайно, у князюванні Ярослава було багато помилок, бо він є звичайною людиною.

Лилася кров братів – новогородців, Яку забув так скоро Ярослав… Він сам розуміє свої помилки і не намагається їх приховати:

Береться мудрість на із заповітів, А із шукань і помилок гірких. Ці спогади про минуле не дають йому спокою і в годину смутку він починає сумніватися в тому, чи все правильно зробив, чи не забагато жертв було заради його мети.

Але всі ці думки він відкидає геть.

Ні брехня! Здолав

Я ворогів не для своєї слави,

А щоб з’єднати Руськую державу

І запровести спокій на землі. Ця ситуація змальовує князя як справді сильну і вольову людину. Коли на Київ вкотре пішла орда печенігів, Ярослав сміливо йде у бій разом з іншими воїнами.

Що ж, бій – так бій! Скликати зараз рать! Не в перший раз нам ворога стрічать.

Військо печенігів було того разу остаточно знищене під Києвом, і це теж є великою заслугою Ярослава перед державою і народом.

Водночас Ярослав Мудрий – це лагідний та ніжний батько. Він дуже турбується про свою доньку Єлізавету, яку віддав заміж за варяга Гароль-да в Норвегію. І ці турботи не були безпідставними: Єлізавета, сумуючи за Києвом, гине на чужині. Це завдає Ярославові великого болю.

Отже, Ярослав Мудрий – дуже суперечлива особистість. У ньому поєднуються такі несхожі між собою риси як честолюбство і любов до культури та освіти, великодушність і лукавство, щедрість і скупість.

І двох царів жига пече:

Як цар Давид, люблю я мирні гуслі,

Як цар Саул, вражаю їх мечем!

Діяльність Ярослава Мудрого як політика була спрямована на побудування миру і спокою на Русі, що було так важливо в ті часи. Вищою цінністю для нього були “мирний труд і щастя в мирнім домі”. Звичайно, не все, що він робив, було правильним, адже в нього було багато ворогів, які заважали його діяльності, та й нелегко було стояти на чолі такої величезної держави. Позитивно чи негативно вплинув Ярослав на подальший розвиток її історії – це залишимо історикам.

Незаперечним є те, що Ярослав Мудрий був справжнім патріотом своєї батьківщини і зробив все, що було в його силах, для неї. Проблеми, які порушив Іван Кочерга в цьому творі актуальні і для наших часів. Отже, непогано було б і нашим політикам звернути увагу на діяльність князя Ярослава, бо народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього.

П’єса “Ярослав Мудрий” – разом із зображенням історичних подій – осмислює загальнолюдські цінності. Цей твір можна назвати одним із найкращих творів української літератури ХХ століття.

Образ Ярослава Мудрого привабив Івана Кочергу передусім як образ суперечливий, у якому поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, підтримка науки, знань, щедрість, а з іншого – честолюбство, лукавство, лякливість. В уяві драматурга постала трагічна постать людини енергійної, запальної, активної, яка шукала істину і помилялася, дбала про добробут вітчизни і забувала про деяких гідних її синів.

Ця постать і стала центром п’єси. Уже в першій частині драматург майстерно визначає ті лінії, якими буде розгортатися дія. Він знайомить нас з ченцями – переписувачами книг Сильвестром, Микитою, Свічкогасом, родиною київського князя – його дружиною і дочками, майбутнім зятем Гаральдом.

Читач довідується, що Ярослав має не тільки однодумців, а й ворогів.

У “списателя” книг Микити, сина новгородського боярина, давня образа на Ярослава, що стратив за непокору його батька. Душевна рана його тим пекучіша, що він добре знає, як Коснятин, інші новгородці не раз виручали київського князя у скрутну хвилину. Але жадоба помсти і гнів на кривдника змінюються в серці Микити розумінням державотворчої, патріотичної діяльності Ярослава, хай і не позбавленої помилок:

…пізнав так близько розум дивний Мудрішого з усіх земних царів, Пізнав того, хто не лише в добрі, А навіть в злі і хибах все ж нехибний, Немов насправді вишнього рука Його веде до правди в помилках! Це усвідомлення правоти князя як захисника інтересів держави, як палкого патріота змінює ставлення Микити до нього, перемагає образи: він

Привозить Ярославу останній дарунок від дочки Єлизавети, яка згасла у далекій Норвегії, сумуючи за рідною домівкою, батьківським теплим словом.

Ця сюжетна колізія перегукується за своєю напругою і внутрішнім драматизмом із стосунками великого князя і Журейка. Журейко – будівничий, він зводить храми. Його душа така само висока, як і творіння його рук. Чистою і палкою є любов Журейка до Милуші, простої дівчини-ки-янки.

Захищаючи її родину, парубок потрапляє у немилість до князя і змушений переховуватися. Проте він знаходить в собі сили піднятися над особистою образою, бо розуміє прагнення Ярослава до єдності Руської землі.

Ярослав – люблячий батько, ніжний і лагідний у ставленні до дочок. Але, дбаючи про інтереси держави, він одружує їх з іноземцями, хоч сам гірко переживає розлуку з дітьми. Складні стосунки Ярослава з дружиною Інгігердою, шведською принцесою. Її зрада боляче ранить князя, так само як і смерть Єлизавети, перед якою він відчуває свою провину.

Ярослав керується принципом “Раніш закон, а потім благодать”. І цей принцип не завжди виправдовує себе, що розуміє і сам герой.

Складна роздвоєність між державним обов’язком і людським почуттям не виправдовує князя, хоч І. Кочерга і подекуди ідеалізує свого героя.

Романтична поема “Ярослав Мудрий” – то гімн рідному народові, його незнищенним моральним якостям, серед яких любов до батьківської землі займає чільне місце.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Нелегке болісне шукання правди й мудрості життя разом із народом на користь вітчизні