Безпосередні зустрічі і розмови з кріпаками, вивчення їхнього життя глибоко вражали Марка Вовчка і викликали в неї жагуче бажання розповісти правду, особливо про безправне становище жінок – селянок.
Горпина – головна героїня оповідання – молода мати. Вона не могла натішитися донечкою: і хрестить, і цілує, і колише, й співає над нею. Коли на панщину йшла, то дитину із собою брала, нікому не довіряла, сама доглядала.
Тяжке життя було в Горпини, але донечка тішила її, давала радість, затуляючи маленькими рученятами материн смуток.
Але
Завів собі коней нових, купив коляску і їздив у місто грати. Багато чого обіцяв він своїм кріпакам, казав, що хати нові поставить у три віконця. Але були то ліберальні побрехеньки, бо життя селян значно погіршилось, а старенькі хати зовсім розвалились.
Довелося і Горпині пізнати панської ласки. Занедужала в неї дитинка, кричить, плаче, а мати повинна йти на роботу. Взяла бідолаху із собою, але пан розлютився і наказав десятнику
Від туги і болю кріпачка збожеволіла.
Марко Вовчок була глибоко переконана, що кріпаччина – рабство, сааме тому так непривабливо змалювала пана-ліберала. Наділивши Горпину позитивними рисами характеру, письменниця висловила свою любов і повагу до народу.