Трагедія – один із основних видів драми, протилежний комедії. Трагедією називають такі драматичні твори, в яких зображаються виключно гострі життєві конфлікти. Трагедія викликає в серцях глядачів сильне душевне піднесення (катарсис), складне почуття співпереживання до того, що діється на сцені, де переплітаються страх за героя, співчуття до нього і сприйняття трагічного видовища як чогось піднесеного, облагороджуючого.
Для трагедії характерна нерівномірність розвитку дії. Виникнувши у Стародавній Греції, трагедія досягла розквіту
Через два тисячоліття англійська література висунула на межі XVІ – XVІІ століть В. Шекспіра, одного із великих трагіків Відродження. Шекспір робить героями своїх трагедій людей-титанів, котрі знаходять у собі мужність і сили кинути виклик усьому несправедливому світові і вести з ним до останнього подиху героїчну
Перші кроки російської трагедії пов’язані з творчістю класи-цистів: Сумарокова, Хераскова, Озерова, Княжніна. Злет трагедії ознаменований “Борисом Годуновим” і “Маленькими трагедіями” О. С. Пушкіна. В “Борисі Годунові” Пушкін з чудовою майстерністю відтворив “у всій істині” одну з найдраматичніших епох російської історії – смуту кінця XVІ – початку XVІІ ст.
Пушкінська трагедія ставить питання про несправедливу владу, розкриває тему долі суспільства.
У реалістичній драматургії XІX ст. трагічне переміщується в сферу побуту, сім’ї, що є показовим, скажімо, для п’єс О. Островського. У драматургії XX ст. трагедія повертає колишню монументальність, близьку до шекспірівської і пушкінської. Великі драматурги сучасності показали в своїх трагедіях корінні соціально-історичні зміни в суспільстві.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)