Роман “Марія” – розповідь про трагедію України в умовах тоталітарної радянської системи
1932-1933 роки. Страшний час для нашої держави. В Україні лютує штучно влаштований голод, який забрав мільйони життів невинних жертв сваволі та безчинства.
Ці страшні події, трагедію українського народу правдиво і сильно показав Улас Самчук у романі “Марія”, присвятивши твір “матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роки 1932-1933”.
Описуючи життя головної героїні роману, письменник наголошує на величезному потенціалі
1 ця смерть весняної пори сприймається як попередження і засторога для українців: щоб не втратити свою батьківщину, слід зробити все можливе, аби не допустити повторення такого лиха.
Розповідає Улас
На родючих землях “… буяли катлаті бур’яни, гнило під дощем зібране зерно, а люди голодували і втрачали віру у можливість справедливого, людяного життя”.
Улас Самчук написав правду про життя в умовах тоталітарної системи, і його розповідь пройнята щирим співчуттям до людей, життя яких було понівечено.
Трагічний кінець роману – це наслідок глибокого болю письменника за майбутнє України, бо він був упевнений, що життя без майбутнього не має сенсу/
Авторові вдалося торкнутися в романі таких проблем, як духовність і вірі в Бога, геноцид і репресії, влада і штучний голодомор; показати трагічні сторінки історії України, розповісти про нещасливі долі українців. За словами С. Пінчу-ка, саме Улас Самчук “втілив у своїй творчості трагічну долю українського народу в XX столітті”.