І. Мовно-поетична образність творів Бориса Олійника. (Вона тісно пов’язана з народно-розмовними джерелами та писемно-літературними традиціями української мови. Особливостями його ліричної мови є щирість, задушевність, розкутий ритм вірша.)
ІІ. Поняття-терміни у творах поета. (Ці художні прийоми набувають символічного звучання і стають джерелом поетичної експресії.)
ІІІ. Громадянська лірика Б. Олійника. (їй властиве стилістичне багатство, вона насичена суспільно-філософськими поняттями: безсмертя, всесвіт, епоха, людство тощо.
Багато елементів фольклору знаходимо в системі поетичної мови Б. Олійника. Його улюблені образи – фольклорні слова-символи: калина, любисток, місяченько, лебідь, рута, соловей.)
ІV. Мовна палітра Б. Олійника. (Окреме місце у творчості митця посідає образ матері. На фольклорних асоціаціях виникають авторські висловлювання (наша мати – сива горлиця, сива ластівка,
Поєднання назв кольорів із різними поняттями свідчать про певні закономірності використання традиційних образів (це білий і сизий кольори). Наприклад: “Збілів, як стіна”, “Став я білий, мов ядерна тінь”, “сизий гітах”, “сизий сокіл”.)
V. Особливості стилю поета. (Б. Олійник використовує такі мовно-художні образи, в яких кожна деталь розкриває багатопланову семантику поетичного задуму. Його твори характеризуються романтичною символікою, поглиблюючись філософськи, – це й визначає стиль поета. Тому багато власних висловів Б. Олійника сприймаються як афоризми: “Армія тоді непереможна, Коли любов зове її на бій”; “Голубить братерства джерело святе”; “Встань і гряди, Людино”; “Кожен окоп наш дорівнював фронту, кожен солдат виростав у народ”.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)