Минулого року ми усім класом їздили до Києва. Це місто вразило мене своєю красою і величчю іще на під’їзді до нього. Подорожували ми потягом.
Ще на залізничному мосту перед нами відкрився чудовий пейзаж лівого берега Дніпра.
Золоті куполи Києво-Печерської Лаври, що потопали у зелені, вражаючих розмірів пам’ятник Перемоги, у вранішньому мареві над річкою ледь виднілось ще кілька грандіозних споруд – це були мости. По них рухались машини, схожі на різнобарвні крапки, і вагони метро, подібні до зелених змій.
Удень нас посадили
Багато білокаменних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували мою душу. Здається, це місце пронизане давниною, на мить мені навіть здалося, що я в 16 столітті, але мою ілюзію порушила нова екскурсія.
Там же ми побували у верхніх і нижніх печерах, де
Наступним пунктом призначення була найвідоміша в Україні вулиця – Хрещатик. Ніколи у житті я не бачив такої кількості людей і магазинів, розташованих у чудових старовинних будинках.
Іще ми бачили Софійський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому, побували у музеї Слави, катались на фунікульорі, побували на Андріївському узвозі, бачили навіть будиночок, який описує Булгаков у своєму романі “Біла гвардія”.
Там же, на Андріївському узвозі, я придбав невеличкий сувенір на пам’ять, і тепер, дивлячись на нього, завжди пригадую ті незабутні дні, що ми провели у Києві.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)