Звільнення Києва від облоги печенігів – народні перекази та легенди

Прийшли печеніги вперше на Руську землю, а Святослав був саме в Переяславці. І зачинилася Ольга у городі Києві з онуками своїми – Ярополком, і Олегом, і Володимиром. І обступили печеніги город силою великою, незліченним числом довкола города, і не можна було із города вибратись, ні вісті послати. І знемагали люди від голоду і спраги. Зібравшись, люди тієї сторони Дніпра в човнах стояли па тому березі, і не можна було ввійти до Києва жодному з них, ані із города – до них. І засумували люди в городі, і сказали: – Чи нема когось, хто зміг би дістатися

па той бік і сказати їм: якщо не підступите на ранок під город, – здамося печенігам. І сказав один хлопець: – Я проберусь.

І кажуть йому: – Іди! Він же вийшов із города з уздечкою і никав поміж печенігами, питаючи: – Чи ніхто не бачив коня? Бо він умів по-печенізькому, і його приймали за свого.

А як наблизився до річки, роздягнувшись, кинувся у Дніпро і побрів. Печеніги ж, побачивши, кинулися за ним, стріляючи в нього і не можучи йому нічого зробити. Ті ж, що побачили з протилежного боку, приїхали в човні назустріч йому, і взяли його в човен, і перевезли його до дружини. І сказав їм: – Якщо не підступите

завтра рано під город, люди хочуть здаватися печенігам.

Сказав тоді воєвода їх на ім’я Претич: – Підступимо завтра в човнах і, забравши княгиню й княжат, умчимо на цю сторону. Коли ж цього не зробимо, – нас має згубити Святослав. А на завтра сіли вони вдосвіта в човни і голосно затрубили, і люди в городі зняли галас. Печеніги ж, думаючи, що князь прийшов, побігли врозтіч від города.

І спустилася Ольга з онуками і з людьми до човнів. Бачачи це, князь печенізький вернувся один до воєводи Претича і спитав: – Хто це прийшов? – І той сказав йому: – Люди з того берега.

І спитав князь печенізький: – А ти, бува, не князь? Він же сказав: – Я муж його і прийшов як попередня сторожа, а слідом за мною йде численне військо з князем. А це він сказав, щоб налякати їх. Тоді каже князь печенізький Претичу: – Будь мені другом.

Він же йому: – Так і вчиню. І подали вони один одному руки, і дав печенізький князь Претичу коня, шаблю, стріли; він же дав йому кольчугу, щита і меча. І відступили печеніги від города, і не можна було коня напоїти: на Либеді – печеніги. І послали кияни до Святослава сказати: – Ти, княже, чужої землі шукаєш і стережеш її, а свою покинув: нас мало не взяли печеніги, – і матір твою, і дітей твоїх. Коли не прийдеш і не оборониш нас, то візьмуть-таки нас. Хіба тобі не шкода отчини своєї, і матері, що вже стара, і дітей своїх?

Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх, і співчував у зв’язку з накоєним печенігами. І зібрав дружинників, і прогнав печенігів у поле, і настав мир.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Звільнення Києва від облоги печенігів – народні перекази та легенди