Характерно, що у забороненій у свій час трагедії “На дні морському” письменника-дисидента радянських часів Миколи Руденка головна героїня Оксана Лугова теж стріляє у свого сина Миколу, котрий, засліплений помстою чекістам (вони у 37му заарештували матір), наводить есесівських карателів на партизанський загін. Микола зі спрямованою на партизанів гранатою у руці гине від пострілу рідної матері.
Однак героїня п’єси М. Руденка Оксана Лугова карається своїм вчинком, звинувачуючи при цьому і каральну репресивну систему, яка призвела
Характерно, що в новелі М. Хвильового “Мати” використана ремінісценція з повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”: синів однієї матері, які у класовому протистоянні готові вбивати одне одного, опинившись по різні сторони барикад братовбивчої війни, в ідейному фанатизмі і непримиренності, звати Остап та Андрій. Усі ці персонажі є образамисимволами, і відомий гоголівський мотив вірності та відступництва розглядається тут зовсім в іншому ключі – у ключі усвідомлення руйнівної сили революції, десакралізації традиційних понять, коли фізичні поневолення підмінялись поневоленням душ.
Питання впливу епопейного твору М. Гоголя “Тарас Бульба” на українську та й загалом на всю слов’янську літературу – питання окреме, воно досить широке і, безперечно, не підлягає оскарженням, тим паче, якщо воно грунтуватиметься на різних ідеологічних кліше, кон’юнктурних імперативах. І суть тут полягає не лише в глибокому історизмі як наслідку деміфологізованого романтизму гоголівської повісті. Співзвучність мотивів та образів цьому справді геніальному твору спостерігатимемо не тільки в ряді поем Т. Шевченка чи історичних хронік М. Старицького, І. НечуяЛевицького, А. Чайковського, Б. Лепкого, А. Кащенка, 3.Тулуб, П. Панча тощо, а й передусім у кіноповістях О. П. Довженка – по суті у творах великого майстра кіно на сучасну авторові тематику. Саме екранізація гоголівського “Тараса Бульби” як твору з історикофункціональними засадами була мрією О. Довженка протягом усього життя. Війна і перервала роботу майстра над фільмом за мотивами історичної повісті Гоголя.
Однак мотиви гоголівського твору звучатимуть у воєнних кіноповістях та оповіданнях О. Довженка, зокрема в так і не реалізованій екранізації “України в огні”. ГоголівськІ мотиви є пріоритетними у віршованому романі Л. Костенко “Маруся Чурай”, як, до речі, у багатьох її віршахпритчах з історичними ремінісценціями.
Афоризм з “Марусі Чурай” “…і чураївські голови на палях, і вишняківські голови на плечах” адекватний ідеям духовноетичного стоїцизму як моральній альтернативі обивательській, егоцентричній, меркантильній позиції.
Головна ідея “Тараса Бульби” викладена на останній сторінці повісті стисло, лаконічно, афористично: “Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу”. Нагадаємо, що поняття “руський” і “православний” у Гоголя, як і пізніше у Достоєвського, нерозривні. Обидва, і Гоголь, і Достоєвський, глибоко релігійні письменники.
Релігійним залишається Гоголь і в наступних своїх творах, про що б він не писав, власне і в тих, де змальовує примітивність обивательського середовища з його вульгарністю, безликістю, духовною убогістю, нікчемністю прагнень і смаків.
Гоголь-романтик переходив на позиції реалізму – реалізму, адекватного авторській свідомості – закодованого реалізму, теологічномістичного реалізму.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)