У п єсі “Наталка Полтавка” налічується 22 пісні. За своїм змістом серед цих пісень є ліричні (“Віють вітри”, “Сонце низенько, вечір близенько…”), історичні (“Гомін, гомін… по діброві”), бурлацькі (“Та йшов козак з Дона…”), жартівливі (“Дід рудий, баба руда”), сатиричні (“Всякому городу нрав і права”). Ці пісні не є випадковими в п’єсі, кожна з них несе сюжетне навантаження, допомагає глибше розкривати внутрішній світ дійових осіб. Так, у пісні, яку співає мати Наталки (“Чи я тобі, дочко, не добра желаю”)
По старості моїй живу через силу, Не дождавшись Петра, піду і в могилу. Тебе ж без приюту, молоду дитину, На кого оставлю, бідну сиротину? А в пісні Петра “Сонце низенько, вечір близенько” передано щире й вірне кохання хлопця до Наталки.
Сонце низенько! Вечір близенько, Спішу до тебе, лечу до тебе, моє серденько! Волелюбність Петра передається піснею “Та йшов козак з Дону…”: Не спасибі долі, коли козак в полі, Бо коли він в полі, тоді він на волі. Використовуючи
Всякий, хто вище, то нижчого гне, – Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга… Всяк, хто не маже, то дуже скрипить… А життєрадісний і дотепний Микола за короткий час перебування на сцені проспівав 4 пісні, та ще й які! “Гомін… по діброві” свідчить про його любов до минулого свого краю, про захоплення відвагою предків. Такою ж патріотичною є пісня про Ворсклу, в якій відчувається почуття гордості за славних предків, що боронили рідну землю: Козаченьки з москалями Потішились над врагами.
Добре бившись за Полтаву Всій Росії в вічну славу!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)