Українська література 6 клас
КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА
ОСІННІЙ ЦИКЛ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ поезії
ПІСЕНЬКА ЖИТНЬОГО ВІНОЧКА
У полі доріженька бита1 –
Котиться віночок із жита.
Котиться віночок по полю,
Проситься хазяїну в стодолу2:
– Пускай, хазяїне, в стодолу,
Вже я набувся на полю,
Вже я на полю набувся,
Буйного вітру начувся,
Дрібненьким дощем вмився,
Ранньої роси напився…
Я там недовго полежу –
Знову на поле побіжу.
1 Битий – протоптаний.
2 Стодола – приміщення, де зберігають
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпи мали,
Срібнії юрочки1,
Що в’язали снопочки.
Добрії були женці –
Дівчата й молодиці.
Дівчата – косаті2,
А хлопці – вусаті,
Молодиці – білолиці.
Що? Коли? Чому? Як?
1. До якого періоду жнив належить “Пісенька житнього віночка”? 2. Якими ви уявляєте женців, що повертаються з поля? 3. Проаналізуйте слова віночка.
4. Поясніть вирази у тексті пісні: гам женчики жали, золоті серпи мали; буйного вітру начувся; дрібненьким дощем вмився (про віночок).
Вправи і завдання
1.
2. Які форми слова жнець вживаються у тексті пісні? Поясніть їх.
3. Провідміняйте слово білолиций разом з іменником у всіх відмінках (білолиций парубок, білолиця дівчина, дитя білолице, білолиці молодиці).
4. Проаналізуйте народні прислів’я та приказки, пов’язані з осінню:
¦ Восени сонце світить, та не гріє.
¦ Осінь сумна, а жити весело.
¦ Восени і курчата курми будуть.
¦ Восени і горобець багатий.
¦ На Іллі до обіду – літо, а після обіду – осінь.
¦ Не той хліб, що в полі, а той, що в коморі.
5. Розгляньте репродукції картин, вміщені на с. 29. Розкажіть про те, які відчуття вопи у вас викликають.
1 Юрочки – інструменти для в’язання снопів. 2 Косата (дівчина) – тобто з заплетеними косами.
ДЛИ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ЖАЛИ ЖЕНЧИКИ, ЖАЛИ
Жали женчики, жали,
Серпики поламали,
Серпики золоти,
Женчики молодії.
Сніп буде на причинок,
Сплетемо з нього вінок.
Котився віночок по полю,
Час нам, женчики, додому.
Оце ж тобі, борода,
Хліб, сіль, вода.
Добра нивонька була,
Сто кіп жита вродила.
Наше село веселе –
Ми віночок несемо.
Не з золота – з яриці,
З озимої пшениці.
ЗОЛОТІЇ СЕРПИКИ БРЯЖЧАЛИ
Золотії серпики бряжчали,
Поки сього жита дожали;
Тепер вже не будуть бряжчати,
А будуть в коморі лежати.
Лежить мужичок у золотім піджаці,
Підперезаний, та не поясом;
Не підіймеш – сам не встане.
(Сніп)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)