Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я спостерігаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б’ють у вікно.
А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні.
Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року.
Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами.
Але сьогоднішній ранок тихий. Тільки листя тремтить на дереві за вікном. Воно ще зелене, але без яскравого
У цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке не дуже подобається.
Починаєш цінувати домашній затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно.
Такий ось осінній відпочинок для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати.
А вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук
Але сьогодні п’ятниця – треба йти до школи. Повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. Воно бадьорить та дає сили.
За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!
Над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду до школи, а там мої друзі.
У школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)