Зло в нашому світі все примножується. Тільки й бачиш з екранів телевізорів: тут – убивство, там – зрада, десь – облуда, деінде – гріх… Усе частіше саме воно, Його Шанолюбність Зло, починає правити бал у людському театрі.
Та й не дивно! Цій силі та її попихачам, ім’я яким легіон, просто й легко звойовувати цей світ, бо не коряться вони ніяким нормам і законам людським і Божим, не зважають вони на мораль і релігію. Вони йдуть напролом – по трупах, по душах, по серцях, змітаючи все прекрасне й правдиве кулаками свого хаосу.
Ще
Не хочу цього! Я – проти! І тому криком кричу: правда теж має бути з кулаками!
На моє глибоке переконання, Її Милість Хистка Правда, що ще теплиться по закапелках світу й людських душ, має зібрати себе в потужний кулак, який стане надійною протидією злу – вселенському й дрібному, що живе, заполоняє такі слабкі “малодушки”, і не допустить падіння цього світу в геєну огненну існування без правди.
Пальцями цього кулака правди має стати кожен із нас, хто вірує в Істину й Праведність,
Одним із них був Іван, монах із Вишні. Несила йому, людині, що відреклася була від світу цього заради особистого спасіння, було дивитися на те, як злотворці торжествують у полишеному ним світі й гублять як себе, так і ближніх своїх. Що в моєму особистому спасінні, коли на ближнього чекає духовна загибель?.. І слуга Правди – український полеміст – повертається в цю юдоль, щоб своїм гострим словом, наприклад, “Посланням до єпископів” – зброєю, гідною Правди, – знищити церковних владик, що нехтують євангельськими заповідями й церковними традиціями, що поставили користолюбство вище за скарби духовного самовдосконалення.
Словом він дає церковним владикам надзвичайно гострі негативні характеристики, словом він застерігає їх від подальших непродуманих учинків, закликає до покаяння й виправлення… І правда таки врешті-решт торжествує, бо й за кілька століть по тому нащадки Вишенського казатимуть: “Саме він тоді був одним із тих, хто повернув людині її людську гідність, бо так цього вимагають закони Правди”.
На жаль, історія правдоборства знає й сумні приклади, які мають слугувати пересторогою для тих, хто стане “на прю” зі злом.
Таким трагічним прикладом може слугувати історія відстоювання правди Чіпкою Варениченком. Головний герой роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного відстоює свою правду, але в запалі боротьби забуває, що існує межа, за якою “кулак правди” стає “молотом зла”, що кує нову несправедливість.
Тож ураховуючи досвід попередників і усвідомлюючи всю небезпеку повного торжества зла, виступаймо в бій. Бій щоденний, щосекундний. Бій зі світом великої неправди.
Бій зі світом дрібної неправди – посестри зла, що живе в кожному з нас. Цей бій удасться виграти лише за умови, що правда матиме що протиставити злу. Отже, правда теж повинна бути з кулаками.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)