Перелісна Катерина Федорівна (1902-1995) – українська поетеса і письменниця, авторка численних творів для дітей. Справжнє ім’я та прізвище – Катерина Федорівна Глянько (в заміжжі Попова). Псевдоніми і криптоніми – М. донченко, М. дичка, Л. Кіс, К. П., П. К., О. М., Клим Пищик.
Народилась Катерина 1902 року у Харкові. Батько її, Федір Глянько (1879-1955), був одним із піонерів українського руху серед харківського робітництва, з 1900 активний член Української Робітничої Громади в Харкові, шо була керована Гнатом Хоткевичем. Також Федір був співзасновником
Навчалась Катерина в українській гімназії ім. Б. Грінченка у Харкові. В цій гімназії викладали найкращі харківські україністи.
Директором школи був Микола Федорович Сулима, учений мовознавець-україніст. У той час йому було коло тридцяти років. Він здорово кричав на учнів і всі його побоювалися.
Кричав він і за помилки в розмовній українській мові. Якось одна дівчина плаксиво поскаржилася: “Хлопці деруться”, а він на неї: “На стіну можна дертися, а хлопці б’ються”.
Як пише Катерина Перелісна
1919 року був другий приспішений випуск, до якого попала саме моя кляса. Організувалися педагогічні курси імени Сковороди, що заповнені були головним чином колишніми учнями гімназії імени Б, Грінченка”.”
Після закриття школи молода Катерина Глянько займалась письменницькою і педагогічною діяльністю, була редакторкою українських книг.
Пізніше, вже із сином, вона змушена була емігрувати у Північну Америку. Батько Катерини, Федір, як учасник українського руху і діяч УАПЦ, не уникнув репресій з боку комуністів – деякий час він провів у радянських тюрмах, врешті також емігрував до Штатів.
У діаспорі Катерина Перелісна зберегла свій талант письменниці, і продовжувала писати для дітей. Вона переймалась тим, щоб діти української діаспори, відірвані від своєї рідної мови, вчили її та не забували.
Твори Катерини Перелісної навіть покладені на музику, зокрема, Українським хором бандуристів (Hryhory Kytasty of the Ukrainian Bandurist Chorus) та композитором Володимиром Кассарабою.