Увечері в Стерса грали в карти. Серед тих, що зібралися був Томас Гарвей, парубок, що застряг у Лиссе через важку хворобу. Під час гри Гарвей почув жіночий голос, чітко произнесший: “Бегущая по хвилях”. Причому інші гравці нічого не почули. Удень раніше з вікна харчевні Гарвей спостерігав, як з пароплава зійшла дівчина, що трималася так, начебто була обдарована таємницею підкоряти собі обставини й людей.
Ранком Томас відправився з’ясовувати, де зупинилася його незнайомка, що вразила, і довідався, що кличуть її Бичі Сениэль. Йому чомусь
Капітан Гез, непривітна й різка людина, відмовився взяти Гарвея пасажиром без дозволу власника – якогось Брауна.
Із запискою Брауна капітан прийняв Гарвея майже що люб’язно, познайомив зі своїми помічниками Синкрайтом і Бутлером, які зробили непогане враження, на відміну від іншої команди, схожої більше на набрід, чим на моряків.
Під час плавання Томас довідався, що судно побудоване Нэдом Сениэлем. Портрет його дочки
У Дагоне на борт піднялися три жінки. Гарвею не хотілося брати участь в, що почався в капітана веселощі, і він залишився в себе. Через якийсь час, почувши лементи однієї з жінок і погрози п’яного капітана, Гарвей втрутився й, захищаючись, звалив капітана ударом у щелепу.
У сказі Гез наказав посадити його в шлюпку й пустити її у відкрите море. Коли шлюпку вже відносило від борта, закутана від голови до ніг жінка спритно перескочила до Гарвею. Під градом глузувань вони відчалили від корабля.
Коли незнайомка заговорила, Гарвей зрозумів, що саме цей голос він почув на вечірці в Стерса. Дівчина назвалася Фрези Грант і веліла Гарвею тримати курс на південь. Там його підбере судно, що йде в Гель-Гью.
Взявши з його слово нікому про неї не розповідати, у тому числі й Бичі Сениэль, Фрези Грант зійшла на воду й унеслась удалину по хвилях.
До полудня Гарвею дійсно зустрівся “Нирок”, що йде в Гель-Гью. Тут, на судні, Гарвей знову почув про Фрези Грант. Один раз при зовсім спокійному морі хвиля, що піднялася, опустила фрегат її батька поблизу надзвичайної краси острова, причалити до якого не було можливості. Фрези, однак, наполягала, і тоді молодий лейтенант мимохіть помітив, що дівчина так тонка й легка, що змогла б добігти по воді.
У відповідь вона зстрибнула на воду й легко побігла по хвилях. Отут опустився туман, а коли він розсіявся, не видно було ні острова, ні дівчини. Говорять, вона стала бути потерпілим аварія корабля.
Гарвей слухав легенду з особливою увагою, але це помітила тільки Дэзи, племінниця Проктора. Нарешті “Нирок” підійшов до Гель-Гью. Місто було під владою карнавалу.
Гарвей пішов разом зі строкатою юрбою й виявився біля мармурової фігури, на постаменті якої був напис: “Бегущая по хвилях”.
Місто, виявляється, був заснований Вільямсом Гобсом, потерпілим катастрофа сто років тому в околишніх водах. А врятувала його фрези Грант, що прибіг по хвилях і назвала курсі, выведший Гобса до пустельного тоді берегу, де він і влаштувався.
Отут Гарвея окликнула якась жінка й повідомила, що в театрі його чекає особа в жовтому платті з коричневою бахромою. Не сумніваючись, що це Бичі Сениэль, Гарвей поспішив у театр. Але жінкою, одягненої, як було сказано, виявилася Дэзи.
Вона була розчарована тим, що Гарвей назвав її ім’ям Бичі, і швидко пішла. Через мінуту Гарвей побачив Бичі Сениэль. Вона привезла гроші й тепер шукала зустрічі з Гезом, щоб викупити судно. Гарвею вдалося довідатися, у якому готелі зупинився Гез. Ранком він відправився туди разом з Бутлером.
Вони піднялися до капітана. Гез лежав із простреленою головою.
Збігся народ. Раптом привели Бичі Сениэль. Виявилося, що напередодні капітан був сильно п’яний.
Ранком до нього прийшла панянка, а потім прогримів постріл. Дівчину затримали на сходах. Але отут заговорив Бутлер і зізнався, що це він убив Геза.
У нього був свій рахунок із шахраєм. Виявляється, “” везла вантаж, ЩоБіжить по хвилях, опію, і Бутлеру належала значна частина доходу, але капітан обдурив його.
Геза він у номері не застав, а коли той з’явився з дамою, Бутлер сховався в шафу. Але побачення окончилось потворною сценою, і, щоб позбутися від Геза, дівчина вистрибнула з вікна на сходову площадку, де її потім і затримали. Коли Бутлер вибрався із шафи, капітан накинувся на нього, і Бутлеру не залишалося нічого іншого, як убити його.
Довідавшись правду про корабель, Бич розпорядилася продати опоганене судно з аукціону. Перед розставанням Гарвей розповів Бичі про свою зустріч із Фрези Грант. Бичі раптом стала наполягати, що оповідання його – Легенда.
Гарвей же подумав, що Дэзи віднесла б до його оповідання з повною довірою, і з жалем згадав, що Дэзи заручено.
Пройшло якийсь час. Один раз у Леге Гарвей зустрів Дэзи. Вона розсталася з нареченим, і в оповіданні її про це не відчувалося жалю.
Незабаром Гарвей і Дэзи одружилися. Їхній будинок на березі моря відвідав доктор Филатр.
Він розповів про долю судна “”, що постарів корпус, ЩоБіжить по хвилях, якого він виявив біля пустельного острова. Як і при яких обставинах екіпаж покинув судно, так і залишалося загадкою.
Бачив филатр і Бичі Сениэль. Вона була вже замужем і передала для Гарвея коротенький лист із побажанням щастя. Дэзи, за її словами, очікувала, що в листі буде визнане право Гарвея бачити те, що він хоче. Дэзи Гарвей говорить від липа всіх:
“Томас Гарвей, ви праві. Усе було так, як ви розповіли. Фрези Грант!
Ти існуєш! Відгукнися!” “Добрий вечір, друзі! – почули ми з моря. – Я кваплюся, я біжу…”
И. Г. Животовский
(1 votes, average: 5.00 out of 5)