Це казка про дитину, але казка принявшая форму філософської притчі. Вона має адресат, присвячена другові Леонові Верту. Фантастичний сюжет цієї Казки, зустріч потерпілу аварію льотчиком із прибульцем інший світів – забавним, малюсіньким чоловічком. Маленький принц вільно пересувається з однієї планети на іншу, люди, тварини мають голоси, чують і розуміють друг друга
Мир з’являється єдиним. Маленький принц просить намалювати льотчика баранчика, і в цьому малюнку він розглянув те, що не бачать дорослі, протиставлення дітей і дорослих,
У казці це король соблюдающий всі палацові ритуали, але на сомом справі не має ніякої влади над людьми й подіями, Ділова людина, що вважає себе серйозним, котрий як би вподібнився рахунковій машині, Географ пишучий толстенние книги,
Маленькому принцові важко з нею ужиться, тому що вона переводить його своїми капризами, образами, а пізніше принц зізнається льотчикові, що він жалує про свій відхід, що він кинув троянду, про те, що він був занадто молодий і не вмів любити. У цієї казки є й інше поняття – приручити. Тут ми зіштовхуємося з лисом. До зустрічі з маленьким принцом Лисиць не був приручений.
Він знав тільки курей, на яких він полював, мисливців, які полювали на нього й страх. Маленький принц опромінює життя Лиса новим світлом, воно починає чути й бачити, що колись ніколи не зауважував. Створити такі узи не просто.
Для маленького принца його троянда єдина й неповторна – він не зауважує інших троянд: “Ви нітрохи ні схожі на мою Розу, сказав принц, ви ще ніхто й ніщо, вас ще не приручили й ви нікого не приручили” Сент-Екзюпері доводить до нас свою головну думку: дорогим стає той, про кого піклувався, кому віддав душу, кого приручив, краса не зустрічається, вона створюється любов’ю й создавший любов’ю за неї вответе.
Маленький принц знову вертається на свою планету, що він теж приручив, прибираючи, прикрашаючи її, ціна цього повернення – смерть. Фінал казки трагичен, але все-таки в ньому звучить світла нота. Льотчик дивиться на зірки й чує сміх маленького принца.
Смерті немає поки жива пам’ять. У маленькому принці дуже багато від самого автора, що писав: “Шукайте мене в тім, про що я пишу” – і ми дійсно знаходимо його в тім, що він писав і в тім, як він жив, і в тім як він умер