Кара-даг – гірський масив (погаслий вулкан) у Криму, розташований між Судаком і Теодозією. Назва цієї гори походить від тюркських слів: “кара” – чорний і “даг” – гора. От як про походження гори говориться в стародавній легенді. Давним-давно в надрах Кара-дага – Чорної гори жило страшне чудовисько – одноокий велетень-людожер.
Удень велетень спав, але навіть його мирний храп пугал жителів околишніх селищ. Пізно ввечері велетень просипався й виходив зі свого лігвища.
Загрозливо блискаючи своїм єдиним оком, воно починав
Він безупинно ревів, шпурляв з гори камені, які засипали виноградники, руйнували будинку. Налякані до смерті люди вибирали одну з наречених, приводили її на Кара-даг і зв’язану залишали на високій скелі. Багато горя приніс велетень людям, і ніхто не знав, як від нього позбутися. Але найшовся відважний юнак, що заприсяг убити велетня.
Наступив місяць весіль. Юнак відправився до велетня
Згадав юнак свою улюблену, присів на камені й запік пісню влюбви.
– А ти добре співали. Мені подобається
Юнак підняв голову нагору й побачив велетня
– Пропой мне ще свою пісеньку, – пророкотав велетень. –
Я теж хочу, щоб до мене пташка любові прилетіла, щоб у саме серце проникнула
И юнак пообіцяв велетневі привести ту, що посилає любов. Наступного дня юнак відправився на Кара-даг зі своєї улюбленої, красунею ельбис. Краса ельбис була настільки сліпуча, що велетень від подиву широко розплющив своє єдине око.
А дівчина взяла лук, натягнула тугу тятиву й пустила в око кам’яну отруєну стрілу. Завив від нестерпного болю велетень, спіткнувся об камінь і зірвався у свою глибоку нору…
На світанку вийшли люди зі своїх будинків, подивилися в ту сторону, де ще вчора було лігвище велетня, і здивовано завмерли. Чорної гори більше не існувало. Вона розвалилася, поховавши під собою велетня. А на тім місці піднялися високо до неба нові стрімчаки, вигадливої форми скелі, які нагадують диких звірів
(2 votes, average: 2.50 out of 5)