Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон” Перекладач: Микола Лукаш
Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 Ох, я нещасний! Ох, я безталанний! Боже правий, змилостився, Заміни на ласку гнів!
Чим тобі я завинив – Тим хіба, що народився? Безперечно, провинивсь я Саме цим в очах твоїх; Присуди небес благих Непреложні й неодмінні, Бо родитися людині – То уже найтяжчий гріх.
Злочин свій я визнаю, Та скажи мені, Всевишній, Чи один я в тебе грішний,
Чи на видноті стою, Чи на
То й вони провинні теж, А ти блага їм даєш, Про які я тільки марю… Родиться на світі птах,
Гарний, мов пірната квітка Чи яка крилата вітка, I шугає в небесах Куди хоче – мах, мах, мах – По ефірному роздоллі; Десь там є й кубельце долі,
Хоч сиди, а хоч лиши… В мене, Боже, більш душі, Чом же маю менше волі?
Родиться у лісі звір У плямистій гарній шкурі (Мов чий пензель із натури Змалював там знаки зір), Поринає в світу вир
I жорстоким мимоволі Стає в хижому околі, Щоб себе оберегти…
В мене більше доброти, Чом же маю менше волі? Родиться у хвилі
Думка ця з ума зведе… Я у розпачі безумній Клекочу, немов Везувій, Серце вирвав би з грудей! Де ж тут правда? Розум де? Де закон, що ставить міру?
Щоб людині – ні, не вірю! – Господь Бог того не дав, Що так щедро дарував Річці й рибі, птиці й звірю?!