Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон”

Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон” Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 Ох, я нещасний! Ох, я безталанний! Боже правий, змилостився, Заміни на ласку гнів!

Чим тобі я завинив – Тим хіба, що народився? Безперечно, провинивсь я Саме цим в очах твоїх; Присуди небес благих Непреложні й неодмінні, Бо родитися людині – То уже найтяжчий гріх.

Злочин свій я визнаю, Та скажи мені, Всевишній, Чи один я в тебе грішний,

Чи на видноті стою, Чи на

голову мою Ти зіслав найтяжчі кари? Родяться ж і інші тварі,

То й вони провинні теж, А ти блага їм даєш, Про які я тільки марю… Родиться на світі птах,

Гарний, мов пірната квітка Чи яка крилата вітка, I шугає в небесах Куди хоче – мах, мах, мах – По ефірному роздоллі; Десь там є й кубельце долі,

Хоч сиди, а хоч лиши… В мене, Боже, більш душі, Чом же маю менше волі?

Родиться у лісі звір У плямистій гарній шкурі (Мов чий пензель із натури Змалював там знаки зір), Поринає в світу вир

I жорстоким мимоволі Стає в хижому околі, Щоб себе оберегти…

В мене більше доброти, Чом же маю менше волі? Родиться у хвилі

риба, Німий виплодок морський; Ніби човник той з луски, Надринає часом з глибу, Як, своєму вірна трибу, Ходить, швидко чи поволі, По підводнім виноколі Між плавкого баговиння… В мене більше розуміння, Чом же маю менше волі? Родиться в яру струмок, Дзюркотливая течійка, I, неначе срібна змійка, В’ється любо між квіток, Дзвонить чисто, мов дзвінок, I радіє своїй долі: По відкритім рівнім полі Йому бігти все життя… В мене більше почуття, Чом же маю менше волі?

Думка ця з ума зведе… Я у розпачі безумній Клекочу, немов Везувій, Серце вирвав би з грудей! Де ж тут правда? Розум де? Де закон, що ставить міру?

Щоб людині – ні, не вірю! – Господь Бог того не дав, Що так щедро дарував Річці й рибі, птиці й звірю?!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон”