Внутрішній монолог

Внутрішній монолог – різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, ситуацій, що викликають ці переживання. Стилістично В. м. оформлюється як внутрішня мова дійової особи з відповідною часовою послідовністю думок, характерними синтаксичними конструкціями, способом вислову тощо. В. м. набирає все більшої ваги у творах українських письменників кінця XIX – початку XX ст.

У зв’язку з посиленням психологізму зображення і відповідно до цього жанрово-стильових змін літературних

творів, автор дивиться під новим кутом зору на об’єкт спостереження, шукає оптимального співвідношення у зображенні персонажа і його оточення, порушує часове розгортання сюжету, а головне – аналізує стан душі персонажа. “Коли старші письменники виходять від мальовання зверхнього світа – природи, економічних та громадських обставин і тілько при помочі їх силкуються зробити зрозумілими даних людей, їх діла, слова й думки, то новіші йдуть зовсім противною дорогою: вони, так сказати, відразу засідають у душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, освічують усе окруженє. Властиво, те окруженє само собою
їм мало інтересне, і вони звертають на нього увагу лиш тоді й оскілько, коли й оскілько на нього падуть чуттєві рефлекси тої душі, яку вони беруться малювати. Відси брак довгих описів та трактатів у їх творах і та переможна хвиля ліризму, що розлита в них” (І. Франко, Зібр. тв. в 50т. – Т.35.- С.108).

В. м. дуже близький до ліричного, а також до такого способу зображення внутрішнього світу персонажа, як плин (потік) свідомості. Нерідко зустрічається у творах М. Коцюбинського, Ольги Кобилянської, В. Стефаника, В. Винниченка та ін. Він – характерний елемент у творах таких стильових течій, як імпресіонізм, експресіонізм, постмодернізм і т. п.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Внутрішній монолог