Павло Тичина – Енгармонійне

ЕНГАРМОНІЙНЕ ТУМАН Над болотом пряде молоком… Чорний ворон замисливсь.

Сизий ворон задумавсь. Очі виклював. Бог зна кому.

А від сходу мечами йде гнів!.. Чорний ворон враз кинувсь. Сизий ворон схопився. Очі виклював.

Бог зна кому. ЕНГАРМОНІЙНЕ СОНЦЕ Десь клюють та й райські птиці Вино-зелено.

Розпрозорились озера!.. Тінь. Давно. Косарі кують до сходу. Полум’я квіток!

Перса дівчини спросоння: Син… синок… ЕНГАРМОНІЙНЕ ВІТЕР

Птах – ріка – зелена вика – Ритми соняшника. День біжить, дзвенить-сміється, Перегулюється!

Над житами – йде з медами – Хилить келехами. День біжить, дзвенить-сміється, Перегулюється! ЕНГАРМОНІЙНЕ

ДОЩ А на воді в чиїсь руці Гадюки пнуться…

Сон. До дна. Вийнув, дихнув, сипнув пшона – І заскакали горобці!.. – Тікай! – шепнуло в береги.

– Лягай… – хитнуло смолки. Спустила хмарка на луги Мережані подолки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Павло Тичина – Енгармонійне