Аналіз вірша Павла Тичини “Арфами, арфами”
У поезії всього чотири строфи. Фабула розмежована й поділена за строфами рівномірно. У першій змальований прихід весни.
Поет подає дивної краси її живописний портрет: “Йде весна, запашна, квітами-перлами закосичена”.
Друга строфа віщує грозу картиною хмар – дум, якими вкривається небо.
У третій – ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками й співом жайворонка.
В останній строфі в артистичній асоціативно-образній формі розкривається піднесений душевний
Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази з виділенням найважливіших слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення й віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровими), символічні за змістом позиції.
Головні, ударні рядки в поезії закінчуються чоловічими римами, наповнюючи енергією й усі інші рими. Для надання урочистості, відкритості, поет майстерно користується властивостями голосних звуків. Візьмемо в першій строфі звук “а”, яким розпочинається вірш:
“Арфами, арфами… Йде
Звуки й – музичні крила цієї поезії. Характерно, що вірш написаний не одним розміром, а кількома. Це створює дивну музикальність і тонку мелодійність, які відзначилися ще літературознавцями 20-30-х років.
“Арфами, арфами… ” вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами. Передусім портретом закосиченої весни (бачимо тут спектр райдуги). А далі сріблястий тон (“квіти-перли”) переплітається з голубим кольором, що допомагає ліричному герою вираженню глибокої романтичної задуми.
Живописна палітра розширюється: “золотистими”, “блакить”, “перламутровий”, “вогневий”. Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворити складний спектр почуттів юної закоханої душі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)