НЕЧИСТА СИЛА Що є краще в цілім світі Як жінкі співучі,
Що одержали від Бога Голоси блискучі! Але ж скільки треба вчитись
Та трудитись треба, Щоб засяяв діамантом Той дарунок неба,
Щоб лунало, щоб звучало Чисто й бездоганно Те контральто чи сопрано,
Чи меццосопрано! Як виходила на сцену Молода майстриня, То здавалося : спустилась Із небес богиня. Личко гарне, ручки білі,
Очі – як зірниці, І постава гордовита, Наче у цариці. Сукня бісером спливає Майже до підлоги,
Бо вважалось непристойним Виставляти ноги… Все міняється
Не для них тепер концерти, Не для них програми. Все захоплено прудкими,
Спритними зірками. Ті, що грошей нахапали При ганебній владі, Легко роблять З потаскушки
Зірку на естраді. То нічого, що у неї Лапи, як у гуски І фігурка кривобока,
Як у трясогузки. То нічого, що у неї Стегна і коліна Мов сокирою тупою
Зроблені з поліна. То нічого, що у неї Голос, як у жаби, Головне, щоб був характер Справжньої нахаби.
Дим пекельний сіро-бурий Огортає зірку, Ніби палят кругом неї Кизяки чи сірку.
Як спускається зі сцени, Бігає проходом, Кабель
Розкуйовдивши волосся, Щось дурне патяка, Ніби вискочила з пекла Відьма чи чортяка…
Найспівучіша у світі Україна-мати, Доки будеш біснуватих Упускать до хати?
Це ж “мистецтво” не заморське, Не заокеанське, А дикунське, кочівницьке Камлання шаманське, Що з чужинського болота
Вилізло на сушу, Щоб убити нашу пісню І народну душу.