Павло Глазовий – Про рідну міліцію й чужу амуніцію

ПРО РІДНУ МІЛІЦІЮ Й ЧУЖУ АМУНІЦІЮ Телевізор бубонить, Радіо мовляє, Як міліція живе

Й сили укріпляє. Щоб підвищити престиж Рідної міліції, З-за кордону навезли

Гору амуніції. Як поткнуться на майдан Кляті демонстранти, То вона покаже їм

Всі свої таланти. Нині хлопці-молодці Мають дубиняки,

У середину яких Вперто залізяки. Причандалля то таке

Хитре і дотепне, Що по черепу огрій – Він, як диня, репне. Доторкнешся тим кийком

До якоїсь бабці, – Забирай і узувай У біленькі тапці. А чого ж вона прийшла З дідом – ветераном?

А чого вони кричать,

Що їм жить погано? Дай старому по горбу За слова зухвалі,

Повитрушуй з піджака Бойові медалі! А підвернеться студент – Хряпни і студента, Хай свій уряд поважа, Раду й президента,

А не тицяє плакат Під носи та в очі, Що стипендія мала, Що він їсти хоче.

А на тих, що наплюють На кийки й штахети, В охоронців нині є Грізні водомети, Що під натиском страшним

Будуть воду лити Так, що струменем слона Можна повалити. Отакі тепер у нас

Охоронні сили. Отакої молодцям Зброї накупили! Скільки пенсій трудових

Відняли для того, Щоб придбати інвентар Рівня світового! Як же треба свій народ

Міцно так любити, Щоб брандспойтом поливать І кийками бити!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Павло Глазовий – Про рідну міліцію й чужу амуніцію