І. Ставлення до жінок в епоху Середньовіччя. (Епоха Середньовіччя в Західній Європі була наповнена суперечностями. Саме в цю епоху у багатьох країнах на вогнищах спалювали жінок, яких називані відьмами, і возвеличували в піснях образ Чарівної Дами, заради якої лицарі чинили подвиги і з ім’ям якої вмирали на полі бою.)
ІІ. Чарівна Дама – узагальнений образ коханої жінки в лицарському творі Дж. Рюделя “Канцона”.
1. Поетизація “кохання віддалік”. (Чарівну Даму ще називали “кохання віддалік”, бо часто лицар присвячував
2. Кохання, що тішить у горі. (Для закоханого було великим щастям побачити даму свого серця, але і на відстані її уявний голос тішить у горі, розганяє смуток. Поет називає’своє “кохання віддалік” святим, мріє про нього і забуває усі нещастя й негаразди.)
3. Душевні муки закоханого поета. (Поет мріє, щоб Господь привів його до коханої, тоді він матиме змогу розповісти їй про своє почуття і більше не мучитиметься на відстані. Він зумів пронести через життя своє кохання чистим, не заплямованим не те що зрадою, а й навіть
ІІІ. Почуття, що розбиває серце. (Дж. Рюдель описує своє “кохання віддалік”, ідеалізує його, тішиться думкою про можливу зустріч і зізнання. Але разом із тим його серце наповнюється жалем і гнівом, шо він кохає віддалік, і сприймає це почуття як кару небесну, яка мучить його “в страшній борні”.)