Грунт – Поверхневий шар Землі, що володіє родючістю. Це пухкий поверхневий шар суши, утворення якого відбувалося протягом тривалого часу в процесі взаємодії материнської породи, Рослин, тварин, мікроорганізмів, клімату й рельєфу. Уперше відрізнив грунтовий шар від інших частин земної кори як “особливе природно – історичне тіло” росіянин учений В. В. Докучаєв, саме він установив, що основні типи грунтів на земній кулі розміщені зонально.
Типи грунтів виділяються на основі їхньої родючості, механічного складу й будови й др.
Основні
Тундрово-глеевие – малопотужні, містять мало гумусу, перезволожені, містять мало кисню. Поширені на півночі.
Підзолисті й підзолистий^-підзолисті-дерено-підзолисті грунти, бідні гумусом і мінеральними елементами, оскільки рясні опади виносять живильні речовини з верхнього шару, і він здобуває колір золи (звідси й назва грунтів).
Займають більше половини території країни. Підзолисті формуються під хвойними лісами, підзолистий^-підзолисті-дерено-підзолисті під змішаними.
Сірі лісові грунти формуються під листяними лісами й досить родючі. Великий рослинний опад і менш інтенсивне
Чорноземи – самі родючі грунти. Із залишків рослинності накопичується багато перегною, потужність гумусового обрію досягає 60- 100 див. Чорноземом зайнято менш 10% території країни. Розповсюджений у зоні лесостепей і степів.
У більше сухому кліматі утворяться каштанові грунти. Зміст гумусу в них менше, тому що розрідженим стає рослинний покрив.
У пустельних областях з убогою рослинністю формуються бурі грунти напівпустель – сіроземи. Ці грунти часто засолені й містять мало гумусу.
Грунтові ресурси це теперішнє багатство країни. Грунт ставиться до руйнува_ легко й практично непоправних видів природних ресурсів. Природні вороги грунту – це вітрова й водна ерозія. Найсильнішим чином страждає грунт і в результаті недотепної господарської діяльності людини
(2 votes, average: 4.50 out of 5)