Сторінки милі знову персти розкрили;
Я знову зворушливий і тріпотіти готів…
А. А. Фет
Читаючи лірикові А. С. Пушкіна, великий російський письменник Н. В. Гоголь задався питанням: “Що ж стало предметом поезії А. С. Пушкіна?” І сам відповідав: “Усе стало предметом”.
У своїй творчості поет зверталася до тем любові й дружби, його хвилювали проблеми волі й призначення поета.
Всю лірику А. С. Пушкіна можна представити як нескінченний роман у віршах, головним предметом зображення якого виявляється внутрішній мир ліричного
Однієї із самих головних у творчості поета для мене стала тема любові, що розвивається, подібно всім мотивам його лірики. Замолоду ліричний герой А. С. Пушкіна бачить у любові радість і велика загальнолюдська цінність:
…мої вірші, зливаючись і дзюрчачи,
Течуть, струмки любові, течуть повні тобою.
У тьмі твої очі блищать переді мною,
Мені посміхаються – і звуки чую я:
Мій друг, мій ніжний друг… люблю… твоя… твоя!..
Але поступово з дорослішанням ліричного героя
Але ти від гіркого лобзанья
Свої вуста відірвала;
Із краю похмурого изгнанья
Ти в край іншої мене кликала.
Ліричний герой Пушкіна здатний цінувати будь-яке почуття й насолоджуватися навіть смутком любові:
На пагорбах Грузії лежить нічна імла;
Шумить Арагва переді мною.
Мені смутно й легко; сум миючи світла;
Сум миючи повна тобою…
У міру того як ліричний герой стає особистістю, він наділяється здатністю жертвувати своїми почуттями заради щастя улюбленої жінки. Як приклад я хотіла б привести свій улюблений вірш “Я вас любив: любов ще, бути може…”, у якому нерозділена любов поета позбавлена всякого егоїзму:
Я вас любив: любов ще, бути може,
У душі моєї згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не тривожить;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Кульмінацією цієї Теми можна по праву вважати вірш “Мадонна”, у якому А. С. Пушкін підносить жінку до небес і обожнює її:
Здійснилися мої бажання.
Творець Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна,
Найчистішої принадності найчистіший зразок.
Тема дружби стає однієї із центральних тем у лірику А. С. Пушкіна. У ранній період творчості, коли юний творець учився в Царскосельском ліцеї, дружба втілювала собою лише щастя й безтурботність:
Що смолкнул веселия глас?
Пролунайте, вакхальны приспіви!
Так здраствують ніжні діви
И юні дружини, що любили нас!
У міру дорослішання поета тема дружби еволюціонує, і А. С. Пушкін бачить у дружбі не тільки радість, але й трагічність. Поет випробовує величезний біль за втрачених друзів, і мені особливо дорогий вірш “19 жовтня”, що було написано в 1825 році. У цьому добутку відчувається розчарування.
Пушкіна відзначає вірність і відданість старих друзів.
Із благанням моєї сумною й заколотної, З довірливою надією першого років, Друзям іншим душею зрадився ніжної; Але гіркий був небратський їхній привіт.
Порівнюючи “19 жовтня” 1825 року й “19 жовтня” 1827 року, легко помітити зміни, що відбулися, у душі ліричного героя. Якщо в 1825 році поет думає про вірність своїм друзям, про те, що багато товаришів загублені: “Кого від вас захопив холодне світло? Хто не прийшов?
Кого меж вами немає?”, те в 1827 році зовсім інший настрій відвідує автора. Вірш наповнений веселощами, радістю й оптимізмом: “Бог допомогти вам, друзі мої…”
Прийнято вважати, що однієї з основних тем поезії А. С. Пушкіна є тема волі. Читаючи улюблені добутки російського поета, скільки граней волі можна побачити в його творчості! Свій початок тема волі бере в оді “Вільність”, де ідеалом молодого поета виявляється конституційна монархія:
Владики! вам вінець і трон
Дає Закон – а не Природа ;
Коштуєте вище ви народу,
Але вічний вище вас Закон.
Однак уже через два роки А. С. Пушкін відмовляється від сугубо політичного розуміння волі. Це легко помітити у вірші “Село”, у якому проявляється інтерес поета до волі приватної людини:
ПРО, якщо б голос умів серця тривожити! Почто в груди моєї горить марний жар И не даний мені долею Витійства грізний дарунок? Побачу ль, про друзі! народ непригноблений И Рабство, занепале по манію пануючи, И над батьківщиною Волі освіченої чи Зійде нарешті прекрасна Зоря?
Таке сприйняття волі відкриває безліч можливостей для ліричного героя: самовдосконалення, самозаглиблення й творчості:
Оракули століть, тут вопрошаю вас!
В уединенье величному
Слышнее ваш втішний глас.
Він жене ліні сон похмурий,
До праць народжує жар у мені,
И ваші творчі думи
У щиросердечній зріють глибині.
Також у творчості А. С. Пушкіна можна побачити ще одне розуміння волі: романтичне сприйняття вільності. Одним з моїх самих улюблених віршів є добуток “До моря”, у якому проявляється принцип романтичного двоемирия. Ліричний герой мислить себе людиною незвичайним, вона не може знайти чого-небудь рівного собі в суспільстві й тому звертається до миру природи, до стихії:
Моєї душі межа бажаний!
Як часто по брегам твоїм
Бродив я тихий і мрячний,
Заповітним наміром млоїмо!
Вершиною теми волі стає вірш “(З Пиндемонти)”, що є гімном особистій волі. Особливо мені близькі рядки, присвячені оспівуванню честі й достоїнства людини:
Залежати від царя, залежати від народу –
ЧиНе всі нам дорівнює? Бог з ними.
Нікому
Звіту не давати, собі лише самому
Служити й догоджати, для влади, для лівреї
Не гнути ні совісті, ні помислів, ні шиї…
Тому що Пушкін у своїй творчості звертався до тем поета й поезії, часу й вічності, не можна забувати про філософську лірику поета.
Молодий лірик сприймав смерть дуже трагично, але усвідомлював, що життя не припиняється, тому що А. С. Пушкін мислив себе дуже важливою ланкою в ланцюзі поколінь, йому вдається перебороти трагедію смерті:
Здраствуй, плем’я
Молоде, незнайоме! не я
Побачу твій могутній пізній вік,
Коли переростеш моїх знакомцев
И стару главу їх заслониш
Від очей перехожого. Але нехай мій онук
Почує ваш приветный шум, коли,
Із приятельської бесіди вертаючись,
Веселих і приємних думок повний,
Пройде він повз вас у мороці ночі
И про мене згадає.
Проблема часу й вічності, на мій погляд, одна з головних проблем у філософській ліриці А. С. Пушкіна.
Ліричний герой усвідомлює, що людина живе в рамках часу, а природа вічна, і тому вона байдужа до трагедії людини:
И нехай у гробового входу
Младая буде життя грати,
И байдужа природа
Красою вечною сіяти.
Також у філософській проблематиці я хотіла б виділити тему поета і юрби. А. С. Пушкін усвідомлює самітність поета у світі обивателів, які не можуть зрозуміти, а головне – оцінити його творчість:
Поет! не дорожи любовию народної.
Захоплених похвал пройде хвилинний шум;
Почуєш суд дурня й сміх юрби холодної,
Але ти залишися твердий, спокійний і похмурий.
Дарунок поета прирікає особистість на самітність, на выделенность із юрби, на страждання, але це протиставлення юрбі може бути осмислене як благо у вірші “Поет”:
Тужить він у забавах миру,
Людський цурається поголоски,
До ніг народного кумира
Не хилить гордої голови…
Мені здається, що найвидатнішим віршем, що присвячений темі поета й поезії, є добуток “Пророк”.
А. С. Пушкін затверджує високу місію поета:
Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Здійснися волею моєї
И, обходячи моря й землі,
Дієсловом пали серця людей.
Цей вірш є моїм самим улюбленим, тому що поет показує, що доводиться пережити людині, якій призначено долею стати пророком:
И він до вуст моїм припав,
И вирвав грішну мою мову,
И труднословный і лукавий,
И жали мудрыя змії
У вуста завмерлі мої
Вклав десницею кривавої.
Наприкінці життєвого шляху А. С. Пушкін вертається до теми поета й поезії у вірші “Пам’ятник”, де лірика хвилює тема поетичного безсмертя. У цьому добутку зливаються воля політична й воля особистості, що творить. Основний зміст утримується в рядках:
Ні, весь я не вмру – душу в заповітній лірі
Мій порох переживе й тленья втече –
И славний буду я, доки в підмісячному світі
Живий буде хоч один пиит.
Віра в те, що добутки залишаться в серцях і душах поколінь, наповнює життя поета змістом і значимістю не тільки для А. С. Пушкіна, але й для шанувальників його таланта.
Чим доросліше я стаю, тим добутку великого російського лірика здобувають для мене всі новий і новий зміст. Щораз, перечитуючи вже з дитинства знайомі добутку, я відкриваю для себе нового Пушкіна, тому що протягом усього життєвого шляху поет випливав своїм моральним ідеалам, які є настільки близькими мені.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)