Останні дні вересня… Та пора, яку ласкаво кличуть “бабиним літом” плавно поступилась місцем дійсно прохолодним осіннім дням. Хоча я думаю, що це лише на краще, адже, погодьтесь, що ви вже скучили і за сяйливим жовтогарячим падолистом, і за золотобокими каштанами, і за останніми променями сонечка, яке вже не гріє та не обпалює обличчя, а лише лагідно пестить, ніби прощаючись, адже знову ви зустрінетесь лише після довгої зими.
Я не маю достатньо слів, аби сповна описати всю ту осінню красу, усю велич та чарівність осінніх пейзажів. Мені
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче кошик серед трав – нема мелодій.
Кожна осінь по-своєму особлива, я зустріла їх вже багато, а ще набагато більше їх попереду, проте кожна незвичайна, кожна
Хтось може сказати, що осінь – пора змертвіння, пора холодів, пора прощання із літом та веселощами, проте насправді це аніскілечки неправдиві здогадки. Осінь – це пора дорослішання, багатства, врожаю, краси та сонця. Осінь – це час, коли буденні речі набувають чарівно-фантастичного забарвлення.
Осінній пейзаж завжди навіває мені тугу за теплом і тою красою, яка на всю зиму сховається під товстим шаром снігу, проте я тішу себе надіями, що мине цей час, і знову, як і щороку, я буду з насолодою підставляти обличчя останнім сонячним променям, гуляти під кронами дерев із золотим листям, збирати нову колекцію каштанів, як і щороку, насолоджуватись ароматом айстр та просто радіти, що це ще одна осінь в моєму житті.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)