Він у якімсь ступені нагадує декабриста, що вступає в “протиріччя із суспільством”, вільнодумної, утвореної й рішучої людини, для якого на першому місці коштує ідея, “високі Думи “, а потім уже йде все інше. Він навіть жертвує любов’ю Софії, але ж він свідомо йде на конфлікт, тільки через неможливість відступити від своїх переконань, від почуття боргу перед суспільством. У такий спосіб виникає конфлікт між почуттям і боргом, що ще неодноразово стає головною темою для багатьох добутків того часу. Чацкий, також як Онєгін, виявляє собою
Він, скоріше, романтик, з тих, що мріяли про перетворення своєї батьківщини, з ентузіазмом і повні патріотизму, що кидалися на пролам барикад, вибудуваних прихильниками феодальної старовини, лжепатриотами, до числа яких ставиться Фамусов і все його оточення. Чим же все-таки схожі ці два герої, світський Онєгін і просвітитель Чацкий, герої різних добутків, але однієї епохи?
Звичайно ж, вони походять із того самого суспільства, вони ровесники, обоє розумні, проникливі, обоє бачать неспроможність
Якщо Чацкий, усе ще закоханий у Софію, поступово разочаровывается в ній, знаходячи в її характері риси ненависного йому загальста, то Онєгін, встре-чаясь із Тетяною, уже перебуває в глибокому розчаруванні від життя, тому й на любов Тетяни він реагує шляхетно, але з побоюванням, усвідомлюючи тім, що він не здатний стати благопристойним чоловіком і батьком сімейства, що так заохочує-ся в тім самому нещасливому суспільстві, від якого він хоче бігти.
Чацкий персоніфікує собою живий розум, передові прагнення, вогонь, рух, бурхливу просвітительську діяльність. Онєгін виявляється більше пасивним на такому тлі, людиною з вогником, що майже потух, але який ще можна розпалити, тільки зробити це треба комусь іншому, роздути вогонь і перетворити його впламя.