О. Олесь. “Княжа Україна”. – Київ, “Веселка”, 1991.
Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престола, Ярослав розумний сів.
Святополком Окаянним Все зруйновано було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село.
І усю свою увагу Ярослав зверкув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад.
І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили.
Греки, німці, італійці, Чехи, угри – всі ішли, Купували, продавали І у Києві жили.
Так живий, шумливий Київ Царгородом другим
Оточив його валами, Ровом, мурами обвів, Укріпив його, оздобив І препишний двір завів.
До палат ішли невпинно Чужоземні посланці. Князь сидів на пишнім троні З грізним берлом у руці.
І, допущені до князя, Низько кланялись посли І до наг дари складали, Що з чужини принесли.
В час бенкету на бандурах, Гуслях, різних сопілках Грали весело музики, Вина пінились в чарках.
Співаки пісні співали, Скоморохи, штукарі, Розважаючи чужинців, Метушились у дворі.
Після ситого обіду Всі виходили з палат Подивитись на верблюдів, На муштрованих звірят.
І
Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах.
Щоб не нищити народу І народного майна, Не хотів він воювати, Не тягла його війна.
Він прогнів лише поляків, І, щоб ворог тихшим став, Він твердиню понад Сяном – Ярослав свій збудував.
Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ, Що на нашу Україну Нападали раз у раз.
Та з Редедею касозьким Ярославів брат Мстислав Бивсь хоробро в поєдинку І Редедю подолав.
Наш співець Боян великий, Найславніший із співців, Сплів йому вінок безсмертний, Із пісень безсмертних сплів. .
Пролетіли дні короткі… Перед смертю Ярослав Всіх своїх синів покликав І з любов’ю проказав:
“Вас я, діти, покидаю, Йду я в ліпшу сторону, Але, діти, пам’ятайте Мою заповідь одну:
Не сваріться, жийте в згоді: Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, Все по полю рознесе.
Як не будете всі разом Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши, Подастеся у світи.
Ви розгубите ту землю, Що придбали вам батьки, А тинятиметесь всюди, Як вигнанці й жебраки”.
Та недовго пам’ятали Діти мудрий заповіт, А нащадки Ярослава Осміяли на весь світ….