ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Ярослав Осмомисл
Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний,
Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом,
З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь.
І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: Хто тебе, орла, заступить У державі жалібній?!
Краще стань від виру збоку І дивися на полки – Як для тебе слави й честі Здобувають вояки”. Ярослав бояр не
Не спочив він після бою: На державу угри йшли І для нападу поляки На кордоні вже були. Але й тут хоробре військо
Розбиває ворогів І іде в степи на південь До Дунайських берегів. Ростиславича Івана Ярослав ущент розбив І до власної держави Малий Галич прилучив.
І держава буйним морем Розлилася навкруги, Половецький степ вмиває,
Б’є в дунайські береги. “Вісім змислів князь наш має”, – Говорили вояки І прозвали Ярослава Осмомислом на віки.
І співець співав про його: “Гей, ти високо злетів І на батьківськім престолі, Вкритий славою,
Кораблями зачинив. Князю, Київські ворота Одчиняєш ти ключем, Стріли кидаєш в султанів І рубаєш їх мечем.
Так стріляй же їх, поганих, Кидай стріли в їх степи І за Ігореві рани Слізьми, кров’ю окропи”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Після смерті Осмомисла Володимир князем став,
Все, що здідив, споневірив, Все розтратив, змарнував. І взяли мадяри Галич (Хоч народ завзято бивсь), І угорський королевич
Князем галицьким зробивсь.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)