А. А. Вознесенськ (р. 1933). Один з ранніх поетичних збірників Андрія Андрійовича Вознесенська називалося “Ахиллесово серце” (1966). На його внутрішній обкладинці була зображена кардіограма.
Важко уявити собі кращий образ, щоб зрозуміти поета. Ахиллесово, тобто незахищене, уразливе, легко раниме, серце гостро реагує на жорстокість і несправедливість, образи й образи, відгукується на всі прикрості й болю.
Вознесенський – поет другої половини XX в. Це ясно з його віршів. Москва й Каліфорнія, аеропорт у Нью-Йорку й зірки над Михайлівським,
Час “стресів і страстей” – і в його мові, і в його вірші. Насамперед, Вознесенськ – поет гострої й напруженої думки. Разом з тим професійне знання архітектури й живопису сприяло його інтересу до поетичної форми. Звідси – струнка архітектоніка його віршів, точність епітетів, музикальність звукописи:
Прославлена тінь! Про що кричить надсадно пластинка – як мішень, пробита в “десятку”?
Читати Вознесенська – мистецтво. Просте розгадування
Але Вознесенськ не тільки обурюється й ненавидить – він проголошує й затверджує: “Всі прогресси реакційні, якщо валить людина”.
Що ще для нього незвичайно важливо? Росія, улюблена, із цим не жартують Всього болю твої – мене болем простромилися Росія, я – твій капілярний сосудик, Мені боляче, коли – тобі боляче, Росія
Почуття глибокого жалю, бажання допомогти надихнуло поета на створення вірша “З ташкентського репортажу”, написаного як відгук на відомий землетрус 1966 р. Незвичайні образи, за допомогою яких він відтворить цю трагедію, уже не здаються ні дивними, ні парадоксальними. Вознесенський ратує за високі духовні цінності, за людину шляхетного, самовідданого, цільного.
Він – автор поетичних збірників “Трикутна груша” (1962), “Антисвіти” (1964), “Тінь звуку” (1970), “Дубовий аркуш віолончельний” (1975), “Витражних справ майстер” (1976), “Рів” (1987), “Аксіома самопозову” (1990) і ін. Вознесенський – творець жанру видеом, що виник на стику поезії й живопису.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)