Мелодійність поетичних образів Павла Тичини

Однієї з головних особливостей чудової поезії П. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли читаєш його добутку, здається, що Музика супроводжує кожний рядок поэзий, а потім ще довго живе в душі, хвилює й радує. Про те, як поет був закоханий у музичні Теми, як володів майстерністю перекладати красу людей, велич часу, красномовно свідчать його добутки: поема – симфонія ” Сковорода “, фуга “Шуши, епоха наша!”, реквієм “Похорони друга”, “Дума про три Вітровому”, “Пісні про гармонії”, пісня-ноктюрн “Ви знаєте,

як липа шелестить”, вірші збірнику “Сонячні кларнети”, “Музичний ранок у консерваторії”, кантата “Марії Занккозецкой”.

Яскравим прикладом об’єднання слова й музики є його поезія “Сонячні кларнети”.

Збірник “Сонячні кларнети” в 1918 році став етапною подією в українській літературі. Л. Новиченко назвав її “одним із самих музичних створінь у світовій поезії”.

Мир “Сонячних кларнетів” сповнений дзвінких і пастельних фарб і звуків. Світлові й звукові фарби створюють світлову музику сонячних кларнетів, які, по визначенню одного з дослідників П. Тичини А. Никовского,

нагадують “щось подібне довгим блискучим трембітам у руках ангелів… Кларнети – це сурми світла, космічного ритму, трембіти, виткані із променів”.

Серед цих віршів особливе місце займає “Арфами, арфами…”, як виняткове явище в художній літературі. Цей вірш зачарує музикальністю, майстерним перекладом ліричного змісту на мову музики. Тичинова арфа нібито виконує ніжністю, мелодійністю, рядка потихеньку зачаровують.

Вона звучить протягом усього добутку й м’яко омузичивает всі слова. Навіть слова “сміх”, “плач”, ” Думи “, “засмучена” сприймаються як уявні мелодії, які визначають зміст замисленого поетичного добутку

У ньому також чутно мажорне звучання, різноманітне за кольоровими відтінками: “арфами золотими, “квітами – перлами”, “плач… перламутровий”, “поточки, як дзвіночки” та інше. Вражаюча сила гармонії вірша “Арфами, арфами…” складається в об’єднанні слова й звукових образів, у чіткому ритмі, у композиційному порядку. Цьому підпорядковане й симетричне розміщення рядків, початок кожного куплета з паузою, позначено тире, а саме: “Арфами, арфами”, “Думами, думами, “Будь-яка, мила”. Такі словосполучення нагадують головну тему, фіксують щиросердечні пориви ліричного героя

Арфами, арфами Золотими, громовими відгукуються ліси, самозвонними: не до сну – мчить весна – перли й квіти у косах дівочих

Своєрідність стилю П. Тичини виявляється не тільки в замилуванні природою весни, а й у глибоких роздумах, які вводять нас у чарівну весняну музику:

Думами, думами, немов море кораблями, переповнилася лазур нежнотонними: гримне бій вогневий, сміх буде, плач буде перламутровий…

Чарівна музика добутку “Арфами, арфами” такими ж сонячними, життєрадісними, сповненими тими ж глибокими настроями, якими відзначається вся поезія Павла Григоровича Тичини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Мелодійність поетичних образів Павла Тичини