Поема відомого українського письменника, поета і драматурга І. Котляревського “Енеїда” по праву може називатися енциклопедією української дійсності кінця XVIII століття, і насправді, про що тут тільки не написано. І про українські традиції – поминки та вечорниці, і про багатства народного фольклору – пісні, казки, прислів’я, і про національний побут – одежу, страви, напої.
Але не тільки зовнішні прикмети життя українських людей зображені у творі, а також стосунки, які були між представниками різних прошарків суспільства на
Жанр поеми – жартівлива пародія, і тому про це автор говорить, якби жартуючи.
Непривабливо, навіть грубо виглядають дії богів, але що ж це за дії? Переважно, це помста, зведення рахунків між собою, підступність, постійні сварки меж собою. І наслідками цього стають катастрофи, війни, стихії. Весь час на собі відчувають земні персонажі пустощі Нептуна, Еола, Іриси, Юнони та інших, кому нема ніякого діла до звичайних людей.
І.
Не витримав їх “вчинків” Зевс і сказав, що вони негожі.
З чиновниками і панами І. Котляревський вчинив по-іншому, він багатьох відправив у пекло, де побував Еней, прямуючи до батька. Це була кара автора тим, хто знущається над простими людьми. Не залишили в спокої чорти і бургомістрів, і писарів, і ратманів, і цехмістрів, і суддів, які “по правді не судили, та тільки грошики лупили і одбирали хабарі”.
В своїй поемі “Енеїда” І. Котляревський сатирично висміяв чиновництво і панство. Його талановитий іронічний, комічний твір свідчить не тільки про талант автора, а й про його любов до простого народу, громадянську мужність і неприйняття соціальної несправедливості.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)