Жульєн Сорель – це невисокий парубок років вісімнадцяти-дев’ятнадцяти, син теслі. В його родині усі широкоплечі, ставні, дужі, а він маленький та худенький. Його брати і батько ненавидять його, а він, в свою чергу, ненавидить їх. Священик місцевої церкви навчив його грамоті і Жульєн вивчив латинську мову і займається самоосвітою, читаючи книжки. Завдяки цьому він і потрапив у будинок Реналь, де геть усі дивувалися, як йому вдалося вивчити Біблію.
Може, він і мав колись якісь людські позитивні якості на кшталт людяності, щирості, доброти,
Я завжди виправдовую людей, маю таку дитячу та наївну звичку, та тут виправдання не можу знайти, скільки б не намагалася це зробити. “Тримати Матильду в постійному страху!” – це була його настанова щодо Матильди, та навіщо ускладнювати життя собі й псувати його іншим?! Невже не ліпше просто жити, саморозвиватись, самовдосконалюватись, читати, подорожувати, створити сім’ю чи зробити якесь шалене відкриття – полетіти разом з братами Райт у першому літаку, винайти щось, аби полегшити життя собі та людям?
В кінці роману Жульєн поводить себе якось пафосно (промова в залі суду), йому важливою є думка оточення. Але… він геть байдужий цим людям, тож якою була його мета? Невже ці жертви вартували цього?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)