У листопаді 1830 року виходить друком найкращий твір видатного французького письменника Стендаля (справжнє ім’я Анрі-Марі Бейль) із підзаголовком “Хроніка XІX століття”. Це соціально-психологічний роман.
Простежуючи шлях головного героя Жульєна Сореля, письменник розповідає про падіння звичаїв, про корисливість буржуазії, про нікчемність і слабкість дворянства, про пробудження у суспільстві нових сил. В основі роману – конфлікт особистості із суспільством.
Жульєн Сорель – представник покоління 20-х років XІX ст. Йому притаманні
Чужим відчуває себе юнак у родині мера Вер’єра пана де Реналя, ненавидячи нещирість людей із оточення мера, відчуваючи, що достаток потрапляє їм до рук через розкрадання коштів, що виділила скарбниця нещасним підкидькам. Совість Жульєна почала нашіптувати йому: “Ось воно – це брудне багатство, якого і ти можеш досягти та насолоджуватись
Для Жульєна пробити свій шлях означало перш за все вирватись із Вер’єра, бо він не любив свою батьківщину. Йому ненависна навіть думка, що доведеться все життя жити в цьому брудному гурті людей, які не зупиняться ні перед якими злочинами. Він відчував себе дуже самотнім.
Бажаючи показати свою начитаність, знання, уміння мислити, Жульєн приходить до Безансонської семінарії. Але й тут на нього очікує розчарування: духовні кола Безансона багато в чому далекі від суто релігійних інтересів і проблем. Як раніше він не бачив єдності серед мирян, так не бачить її тепер і серед духовенства і доходить висновку: “Ось тепер я потрапив у життя, і таким воно буде для мене до кінця”.
Не цінують талант, розум, чесність, порядність простолюдина в будинку маркіза де Ла-Моля, не дасть маркіз згоди на одруження своєї доньки з плебеєм, хоча зовсім недавно вважав його своїм сином.
Через постріл у церкві в кохану пані де Реналь Жульєн потрапляє до в’язниці. І тільки тут, чекаючи на страту, юнак розуміє, що його спроба зруйнувати соціальні та моральні межі між аристократами та плебеями не здійснилась. Не довелось Жульєнові довести “сильним світу цього”, що такі, як він, заслуговують на кращу долю.
Проте фізична поразка є водночас моральною перемогою Сорелянад відсталим, консервативним існуванням суспільства. Акт правосуддя не взяв гору, помста касти аристократів не відбулась – Жульєн помер мужньо та гідно.