У 40-х роках XIII століття монголо-татарські орди, очолювані внуком Чингісхана Батиєм, захопивши Київ, прямували через Карпати в Угорщину. Вогнем і мечем плюндрував Батий землю Галицької Русі. Горіли села і міста, залиті людською кров’ю. Але український народ мужньо боронив рідну землю.
Про один з епізодів цієї героїчної боротьби наших пращурів з іноземними загарбниками знайомить нас Іван Франко в повісті “Захар Беркут”.
Дев’яносторічний Захар все своє життя віддав громаді, вважаючи служіння своєму народові метою життя. Дізнавшись
Свій обов’язок перед громадою Захар Беркут усвідомлює за будь-яких, навіть найдраматичніших, обставин. Це ми бачимо в ту трагічну хвилину, коли боярин Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів з долини в обмін на полоненого молодого Беркута. Люди розуміють біль батьківського серця Захара, просять прийняти цю пропозицію, але громадський
Він підкорює свої батьківські почуття громадським інтересам, і тому твердо та переконливо звучить його відповідь посланцеві Бурунди: “Або ми всі загинемо, або ви всі – іншого вибору нема”.
Тухольцям у героїчній боротьбі пощастило розбити ворога, залишалася тільки невелика купка потопаючих монголів разом з Бурундою, серед яких був і Максим. Вороги просять Захара відпустити їх в обмін на молодого Беркута. І цього разу Захар змушений приборкувати батьківські почуття.
Він вважає цю пропозицію неможливою, бо знає, який підступний і жорстокий Бурунда, знає, що він ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. “Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має йти хоч один ворог нашого краю!” – каже Захар Беркут. Велику силу духу, твердість і стійкість показує він у грізний для свого народу час.
У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише зброєю, а й мудрістю, дружбою, згуртованістю. Як заповіт нащадкам звучать його слова: “Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”.
У цьому образі втілені мудрість, мрії і прагнення народу до майбутнього життя у злагоді, мирній праці та дружбі. Цим твором Франко закликає нас любити свій народ, свою країну, вірно їй служити, цінувати єдність, згуртованість.