Чого вчить нас балада “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси”

Багата й різноманітна усна народна творчість. Але яскравою зіркою виділяються у ній балади – один із улюблених видів словесної Творчості українського народу. У них майстерно розкривається поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні уявлення, світ його загадкової фантазії і розуміння природи.

Вони відзначаються виразною драматичною напруженістю, відображають фантастичні і трагічні події з життя.

“Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси…” – одна з найвідоміших соціально-побутових балад. В основі її лежить моральний

конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилася на тополю. Сумна казка, що спонукає до роздумів.

Життя досить складне й суперечливе. Воно сповнене клопотів, тривог, турбот. І хто, як не рідна людина, підтримає, розрадить, допоможе становленню молодої сім’ї. Та не такою була свекруха.

Відразу не злюбивши молодої невістки, вона проклинає її, знущається, загадує зробити величезну за обсягом роботу і врешті-решт закляла дівчину так, що та перетворилася на тополю. Це гидкий, моральний вчинок свекрухи, який, до речі, не такий вже нечастий навіть і зараз. Інша річ, що ніхто з

цих молодих дівчат на тополі не перетворюється, але і родинного щастя часто не зазнає. Тому й вчить балада:

“Не спішіть, дівчата, розпускати коси…”

Тобто, перед тим як узяти шлюб, треба добре пізнати одне одного, з’ясувати стосунки в родині майбутнього подружжя, психологічний клімат сім’ї. А щоб доброю, щасливою, дружною була родина, ми маємо домагатися злагоди, взаємоповаги й розуміння між батьками і дітьми. Бо досить часто в родинах, які ніяк не можуть порозумітися, лежить конфлікт між прагненням людини до щастя і перешкодами, які призводять її до трагічного кінця.

Отже, ця Балада вчить нас бути терплячими, чемними, шляхетними один до одного. Хай у серці нашім ніколи не проросте жорстокість, зневіра, заздрість, ненависть, а у сім’ї завжди буде щастя й злагода, бо буде міцною родина – буде міцною й країна.

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ

“І. Франко – це розум і серце нашого народу” (М. Рильський ).

2. Повість “Захар Беркут” – Твір про героїчне минуле українського народу.

3. Проблеми честі і зради в повісті І. Франка “Захар Беркут”.

4. Максим Беркут – ідеал вільної людини (за повістю 1. Франка “Захар Беркут”).

5. Порівняльна характеристика Захара Беркута і Тугара Вовка.

6. Автобіоірафічні мотиви у вірші Т. Шевченка “І виріс я на чужині…”

7.Незахищена дитяча душа у великому і складному світі (“Мені тринадця

Тий минало”).

8.”Заповіт” Т. Шевченка – твір, що єднає минуле, теперішнє і Майбутнє.

9. Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові у вірші “Заповіт”?

10. Геройство та лицарська відвага Павлуся (за повістю А. Чайковського “За сестрою”).

II. Відтворення історичних подій у повісті А. Чайковського “За сестрою”.

12.Автобіографічність повісті М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Чого вчить нас балада “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси”