Головною проблемою в романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти” є конфлікт двох поколінь, старим, представленим ліберальним і консервативним дворянами, і новими, представленими різночинцями-демократами. До представників старого ставиться сім’я Кірсанових, а нового Базарів. Самим затятим прихильником консервативних поглядів є Павло Петрович Кірсанов, людина, що давно відстала від часу й, що наполягає на вірності своїх поглядів і принципів, які він засвоїв ще в молодості.
Супротивником його в романі виступає Євгеній Базарів. По суті,
Филоеофия головного героя будувалася на запереченні всього: музики, релігії, мистецтва, Бога. Незважаючи на те, що Базарів був людиною науки, вона й неї заперечував. Євгеній проста, волелюбна й незалежна людина. Він пишається своєю близькістю до народу й підкреслює це в розмові з Павлом Петровичем: “Мій дід землю орав. Запитаєте кожного з ваших мужиків, у кому з нас у вас або в мені він скоріше визнає співвітчизника
Ви й говорити-те з ним не вмієте”. Але, незважаючи на це, у герої проявляються риси, що відрізняють
Він вольова людина. У діалозі з Павлом Петровичем нас вражає його вміння залишатися спокійним і холоднокровним, чим він буквально обеззброює свого супротивника
Павло Петрович, роздратований цим, говорить Базарову: “Ви все заперечуєте, або, виражаючись точніше, ви все руйнуєте… Так адже потрібно ж будувати”. На це герой заперечує своєму опонентові: “Це вже не наша справа…
Спершу потрібно місце розчистити” . Цим автор хотів підкреслити те, що Майбутнє не за його героєм, він належить тільки сьогоденню. Базарів часто вживає слово “ми”, але, хто такі ми, для нас залишається загадкою
Не можна ж до числа його однодумців віднести Ситникова й Кукшину, адже це тільки пародія, сатира на представників разночинной інтелігенції. А Аркадій є лише тимчасовим попутником свого друга й наставника. Важливою рисою в розкритті характеру Базарова є його відношення до любові.
Незважаючи на свої нігілістичні погляди, він виявився нездатним протистояти такому природному й земному почуттю, як любов. Вона виявилася вище всяких наукових теорій і політичних
Поглядів героя. Він виявився здатним на самовіддану любов, що відкидається їм раніше як непотрібну “нісенітницю”, “романтикові”. Закони життя, природи сильніше, ніж все інше, і протистояти їм даремно й безглуздо.
Герой не витримав випробування любов’ю, він виявився простою, земною людиною, якій нічого людське не чужо. Тургенєв не бачив майбутнього за поколінням “батьків”, воно віджило своє століття, але також автор не бачив майбутнього й за “дітьми”, що прийшли в мир, щоб “зруйнувати” його, “розчистити місце”, не створивши при цьому нічого нового. Саме тому Тургенєв “убиває” свого героя, не бачачи за ним майбутнього, тої ролі, що він би міг зіграти в русі Росії вперед. Але заслуга автора в тім, що він створив образ сучасної людини, представника разночинной молоді 60-х років