Суперечки Базарова з Павлом Петровичем: хто ж правий? (Роман И. С. Тургенєва “Батьки й діти”) Роман “Батьки й діти”, по визначенню російського письменника Володимира Набокова, це “не тільки кращий роман Тургенєва, але й один із самих блискучих добутків XIX століття”. Центральне місце тут займають довгі суперечки молодого різночинця нігіліста Євгенія Базарова й старіючого аристократа Павла Петровича Кірсанова. &;#8216; &;#8216; Ці герої відрізняються друг від друга всім: віком, соціальним станом, переконаннями, зовнішністю
От
Весь вигляд…
Витончен і породистий, зберіг юнацьку стрункість і те прагнення нагору, ладь від землі, що большею частиною зникає після двадцятих років”. Павло Петрович років на двадцять старше Базарова, але, мабуть, навіть більшою мірою, чим він, зберігає у своєму вигляді прикмети молодості. Старший Кірсанов людин, що надзвичайно піклується про свою зовнішність, щоб виглядати як можна моложе свого років. Так і личить світському леву, старому серцеїдові
Базарів, навпроти, про зовнішній вигляд анітрошки не піклується. У портреті Павла Петровича письменник виділяє правильні риси й строгий порядок, вишуканість костюма й спрямованість до легенів, неземним матеріям. Цей герой і буде відстоювати в суперечці порядок проти базаровского реформаторського пафосу. І все в його вигляді свідчить про прихильність нормі
Навіть ріст у Павла Петровича середній, так сказати, нормальний, тоді як високий ріст Базарова символізує його превосходст-у над навколишніми. І риси особи в Євгенія підкреслено не. правильні, волосся недоглянуті, замість дорогого англійського костюма Павла Петровича в нього якийсь дивний балахон, рука червона, груба, тоді як у Кірсанова гарна рука “з довгими рожевими нігтями”. Зате широке чоло й опуклий череп Базарова видають у ньому розум і впевненість у собі. А в Павла Петровича особа жовчне, і підвищена увага до туалету видає в ньому ретельно приховувану непевність у власні силах
Можна сказати, що це пристарілого років на двадцять пуш-. кинский Онєгін, що живе в іншу епоху, у якій цьому типу людей незабаром уже не буде місця Яку ж позицію відстоює в суперечці Базарів? Він затверджує, що ” Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. Євгеній глибоко переконаний, що досягнення сучасного природознавства в перспективі дозволять вирішити й всі проблеми громадського життя. Прекрасне мистецтво, поезію він заперечує, у любові бачить тільки фізіологічне, але не бачить духовного початку
Базарів “до всього ставиться із критичної точки зору”, “не приймає жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип”. Павло Петрович же проголошує, що “аристократизм принсип, а без принсипов жити в наш час можуть одні аморальні або порожні люди”. Однак враження від натхненної оди принципам помітно послабляється тим обставиною, що опонент Базарова на перше місце ставить найбільш близький собі “принсип” аристократизму. Павло Петрович, вихований в обстановці безбідного садибного існування й звиклий до петербурзького світського суспільства, не випадково на перше місце ставить поезію, музику, любов
Він ніколи у своєму житті не займався ніякою практичною діяльністю, крім короткого й необременитель ную службу у гвардійському полицю, ніколи не цікавився природничими науками й мало що в них розумів. Базарів же, син небагатого військового лікаря, з дитинства привчений до праці, а не до ледарства, що скінчив університет, що захоплюється природничими науками, досвідченим знанням, дуже мало у своєму короткому житті мав справу з поезією або музикою, може бути, і Пушкіна-Те толком не читав. Звідси й різке й несправедливе судження Євгенія Васильовича про великого російського поета: “…Він, мабуть, у військовій службі служив… у нього на кожній сторінці: На бій, на бій! за честь Росії!
“, до речі кажучи, що майже дослівно повторює думка про Пушкіна, висловлена в бесіді з Тургенєвим письменником-різночинцем Н. В. Успенським (автор “Батьків і дітей” називав його “человеконенавидцем”). Базарів не має й такого досвіду в любові, як Павло Петрович, тому й схильний занадто спрощено ставитися до цього почуття. Старшому Кірсанову вже довелось зазнати любовні страждання, саме невдалий роман із княгинею Р. спонукав його на довгі роки осісти в селі в брата, а смерть коханої ще сильніше збільшила його щиросердечний стан.
У Базарова любовні борошна настільки ж невдалий роман з Ганною Сергіївною Одинцовій ще спереду. Тому-Те на початку роману він настільки
(2 votes, average: 4.00 out of 5)