Автор і його герой у романі “Батьки й діти”

Кожний письменник прагне відбити у своїх про-винищеннях “дух pi тиск часу”, створити яскравий і запоминающейся тип героя своєї епохи. Тому об-рази Чацкого, Онєгіна, Печорина стали художні-ным втіленням найбільш характерних рис і ідей людей першої половини XIX століття. Наполегливо шукав свого героя, у якому б “відбилося століття”, і Тургенєв, завжди дуже чуйно реагуючий на найменші зраді-ния в суспільному житті. І дійсність нача-ла 60-х років дала письменникові рясний матеріал для з-будинку образа “нової людини” – різночинця,

демок-рата, нігіліста.

З людьми такого типу співробітничав Тур-Генев у редакції журналу “Сучасник”. Він був зна-кому з атеїстами й матеріалістами, які відрізнялися прямотою й різкістю суджень, захоплювалися естествен-ными науками, заперечували культурну спадщину прошло-го. У плані роману “Батьки й діти” Тургенєв навіть назы-вает трьох “прототипів свого майбутнього героя – Добро-Любова, Павлова й Преображенський, представників нової разночинной інтелігенції

Дворянин-Аристок-Рат Тургенєв не розділяв їхніх поглядів, але намагався зрозуміти їх. Відношення автора до головного) героєві було

складним. Він, безумовно, цінував багато якостей Базарова: неза-висимый розум, чесність, працьовитість, демократизм, силу волі. Недарма він писав, що той “придушує інші обличчя роману”.

Але, уважно вчитавшись у суперечки Базарова з Павлом Петровичем Кірсановим, обнаружи-ваешь у висловленнях Євгенія багато протиріч, загальних місць і відверто безглуздих тверджень типу: “Рафаель гроша мідного не коштує”.

По вираженню Писарєва, “Базарів забріхується”, тобто заперечує речі, яких не знає або не розуміє, – мистецтво, любов. Наділивши свого героя гострим критичним розумом, Тур-Генев позбавляє його широти кругозору. Його розвиток гре-шитий однобічністю

Базарів визнає тільки есте-ственные науки, які, на його думку, досить ясно й чітко пояснюють всі життєві явища. Напри-Мір, любов герой зводить до природного фізіологи-ческой потреби. Мистецтво заперечує тому, що воно марно для задоволення реальних потреб че-ловека.

Таким чином, Базарів до межі звужує все різноманіття, красу й принадність життя, у якій немає місця емоціям, насолоді красою природи, по-эзии, музики. Тобто збіднює життя своїм практичес-кім раціоналізмом

Саме в цьому автор не згодний зі своїм героєм. Питання про те, як ставиться Тургенєв до своїм геро-ям і їхніх ідей, займав Писарєва в його статті “Базарів”. По-моєму, критик дуже точно помітив, що автора не задовольняють ні батьки, ні діти. Хоча Тургенєв не лю-біт нещадного заперечення, особистість самого отрицателя стала найдужчої і яркою в романі, чи вселяючи-тателю мимовільна повага.

Дійсно, ніхто з героїв “не може зрівнятися з Базаровым ні по силі розуму, ні по силі характеру”.

Однак, бажаючи показати не-заможність поглядів героя, Тургенєв переносить його в нові умови, змушуючи пережити випробування любо^-в’ю. Виникає ситуація, у якій Базарів змушений діяти в повнім протиріччі зі своїми взгля-дами. Самовпевнений нігіліст, що заперечує любов, одержимо пристрастю до гарної, розумної, холодної женщи-не, зовсім далекої йому й по суспільному}’ поло-жению, і по світогляду.

Перша зустріч із Один-цовой робить на Євгенія сильне враження, що він намагається знищити цинічними замеча-ниями.

Але любов виявляється сильніше раціоналізму й нігілізму. Вона залишається з Базаровым до самої його смерті. Виходить, герой не правий у своєму запереченні

Життя набагато складніше й многограннее, чим йому пред-ставлялось. Вона так і залишається для нього загадкою, як і його власна душа. В епізоді смерті Базарова Тургенєв показує сво-його героя людиною стійким, сильним, здатним чув-ствовать і любов, і красу, і жалість. Базарів як би очищається від усього наносного, позбувається від своєї самовпевненості, розв’язності, черствості.

Він предста-ет у фіналі роману як титанічна особистість, кото-раю не змогла реалізувати своїх сил. Тут автор отда-ет своєму героєві данина справедливої поваги

Чому ж Тургенєв “убиває” свого героя, заставши-ляя його вмерти від випадкового порізу пальця? Напевно, тому, що тому когось любити, не з ким дружити, тому що всі довкола нього дрібно й вульгарно. Тому й растрачива-ются його незвичайні сили на словесну перепалку з Павлом Петровичем так на досвіди з жабами. Герой нескінченно самотній, нагадуючи Гулливера в чи країні-липутов.

Прав Писарєв, що сказав, що йому “ніде по^-повернутися, нема чим дихати, нікуди запроторювати велетенської сили”.

Тому смерть стає випробуванням, у якому повинні


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Автор і його герой у романі “Батьки й діти”