Великий Кобзар українського народу Тарас Григорович Шевченко був вірним сином України. Він щиро любив свою Батьківщину, усе своє життя мріяв про її незалежність і свободу. Куди б не закидала його доля, де б він не опинявся, він завжди пам’ятав про рідні місця і усією душею прагнув якомога швидше повернутися до України, швидше зустрітися зі співвітчизниками і однодумцями.
Туга і печаль Т. Шевченка за Україною, любов до Вітчизни, роздуми над долею поневоленого українського народу висловлені в більшості його неперевершених поетичних творів.
Наповнені
“Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть”.
На засланні усі
“Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варта вона вогню святого?”
Поет завжди відчував нерозривний зв’язок з рідним краєм, прагнув висловити свою синівську любов до України. Перебуваючи у безлюдних казахських степах, він мріяв, щоб вітер доніс до нього хоча б “крихітку землі із-за Дніпра”, мріяв повернутися до України, щоб ще раз помилуватися її чарівною природою:
“Може, ще я подивлюся
На мою Україну”.
Кожним рядком своїх поезій Т. Шевченко засвідчував непереможне бажання бачити Україну незалежною і вільною, висловлював свою любов до рідної землі. З якою впевненістю і силою він писав: “Я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю”.
Великий Кобзар був щиро впевнений, що невдовзі настане страшний суд над панством, поневолені співвітчизники розкуються і щасливо заживуть на оновленій землі. Він хотів бути похованим серед рідного українського степу. Про це він мріяв у поезії “Заповіт”, та, ніби забувши особисті мотиви, якими розпочав цей твір, Т. Шевченко жадає, щоб ворожу кров Дніпро поніс у синє море.
Про свою смерть він згадує лише кількома словами, а потім призиває українців до повстання.
Щира віра у світле майбутнє, любов до України і українського народу допомагали поетові вистояти і перенести усі поневіряння та злидні. З того часу, як жив і творив Т. Шевченко, минуло немало часу, але й сьогодні поезії великого Кобзаря про Україну зачаровують і дивують наших сучасників, вчать відданості рідній землі і безмірній синівській любові до неньки-України.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)