Над повістю “Фата Моргана” М. Коцюбинський працював довго і наполегливо. Перша частина твору була завершена в 1903 р., а друга її частина – аж у 1910 році. Головний герой твору – знедолене селянство, з його болями і кривдами, скупими радощами і примарними надіями на краще життя. Із селянського середовища письменник виділяє два покоління: старше (Андрій, маланка, Хома Гудзь) і молодше. до якого належать ті, кому будувати майбутнє.
З особливою симпатією автор змальовує образ Гафійки – єдиної дочки Андрія і Маланки Воликів. Батьки дівчини
Вона бідно одягнена, але напрочуд чиста й мила. Коли Гафійка заходить у свою убогу хатину, в ній усе оживає, квітне: паперові козаки, наліплені на стінах хатини, беруться в боки, а іграшкові голуби на покутті повертають до неї свої голівки.
Коли в село приїжджає молодий одеський робітник Марко Гуща, висланий у рідне село за участь у страйку,
Це він, Марко, організував громадське господарство, допоміг хлопцям і дівчатам розібратись в усій складності навколишнього життя, а коли відгомін революційних подій докотився до села, Марко очолює організований мітинг: селяни йшли святковою колоною, а попереду – Гафійка, з осяяним радістю обличчям, із сяючими від захоплення очима. В руках у неї прапор, на якому своїми руками дівчина вишивала найзаповітніші слова: “Земля і воля”.
Із селянської молоді виділяється скромний і непомітний на перший погляд Прокіп Канзюба. Це спокійний і роботящий парубок, хазяйський син, добрий і співчутливий до бідняків. Він щиро кохає Гафійку, але не наполягає на її взаємності, а терпляче чекає її рішення. Болісно пережив хлопець звістку про те, що Гафійка кохає Марка.
Високе душевне благородство допомогло йому затамувати свій душевний біль і викреслити Гафійку із свого життя. Найтяжче пережила розрив Прокопа і Гафійки Маланка, бо це ж вона всі свої найкращі мрії, сподівання вибитись із злиднів пов”язувала саме з Прокопом. Маланка вже бачила Гафійку господинею на Проковім господарстві, пишною розквітлою молодицею з дитинкою на руках, а себе бачила на безкрайніх ланах, де хвилюються жита, зеленіє городина, яскраво квітнуть маки.
Промайнув час, пролетіли сірими журавлями і зникли за обрієм Маланчині мрії. По-різному склалися їхні долі. Під час куркульського самосуду гине Прокіп. Він помирає достойно, порядно, як і жив, убитий кулею, що вилетіла з рушниці рвдного дядька Панаса.
Марко Гуща зникає з села напередодні розправи, попереджений коханою дівчиною Гафійкою.
Вперше в українській класичній літературі М. Коцюбинський створив такі привабливі й чарівні своєю життєвою правдою образи молоді, яка не тільки страждає в кайданах неволі, але й робить спробу звільнитися від них, прокласти шлях до нового життя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)