Іван Карпенко-Карий – один з найвидатніших драматургів в українській літературі. Він був новатором драматичної форми, створив чимало нових жанрових різновидів драми, йому належить вісімнадцять оригінальних п’єс. “Хазяїн” – найвище досягнення І. Карпенка-Карого в жанрі соціальної комедії.
Сам автор писав до свого сина Назара: “Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. “Хазяїн” же – зла сатира на чоловічу любов до стяжанна, без жодної іншої мети. Стяжання для
Отже, головний герой, Пузир, – хазяїн-мільйонер. Його образ – тип українського багатія-землевласника, що виринув на поверхню суспільного
Жадоба наживи не має меж. А його бездушна жорстокість проявляється у його родинному побуті, у його взаєминах із людьми. Щоправда, Пузир не позбавлений розуму, та розум цей діє тільки в сфері його власних інтересів.
Пузир добре знає, що робітник там дешевий, “де землі нема, де нема за що рук зачепить, де бідність”. Він сам створює цю бідність: “Як мужик зостанеться без землі – роби з ним, що хочеш”. Думки про допомогу обездоленим, як і все інше, що безпосередньо не стосується прибутків, йому видаються якимись химерними: “Чудні люди! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам’ятники якісь став… Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають”.
Скориставшись з того, що під Херсоном через нестачу кормів голодні селяни спродують худобу, Пузир посилає туди своїх економів скуповувати за безцінь овець, сподіваючись на них згодом добре заробити. Черствим і жорстоким виступає Пузир і в стосунках зі своїми підлеглими. Через його бездушність кінчає самогубством чесний юнак Зозуля, на якого звели наклеп економи.
Також хазяїн не зважає на почуття своєї дочки Соні: він не дає згоди на її шлюб з учителем Калиновичем, бо хоче мати зятем багатія Чоботенка. Чи має Пузир позитивні риси характеру? Я вважаю, що має. Він – хазяїн.
Це ділова, добре обізнана у фінансових справах, працьовита людина. У нього є талант господаря-аграрія, чого бракує нині багатьом нашим підприємцям. Але всім цим не можна виправдати хижацьку натуру Пузиря.
Наприкінці п’єси хазяїн помирає: “Хазяйство його меч, від нього й смерть!” Такого безглуздою смертю автор доводить, що нажива не приводить до добра, а скупість, жорстокість і егоїзм не роблять честі людині.