Досить цікавим у п’єсі є образ Миколи. Як і Петро, Микола – сирота-бурлака, чесний, працьовитий, завжди бадьорий і дотепний. Напротивагу Петрові Микола – відчайдух, він ніколи не впадає у розпач і має твердішу вдачу. Він мріє податися на Тамань до чорноморців, бо любить козаків. До того ж він весельчак і співун.
У п’єсі Микола виковує чотири гарні патріотичні пісні. Пісня “Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві” свідчить про любов Миколи до історичного минулого свого краю, про його захоплення хоробрістю й відвагою наших предків.
Молись богу і надійся од його всього доброго. Бог так зробить, що ви обоє незчуєтесь, як і щастя на вашій стороні буде”. Миколі властиві дотепність і яскравий народний гумор, що виявляється в його мові та поведінці.
Кожний його вислів сповнений добірного народного сміху, який притаманний українському фольклору, зокрема пісням, прислів’ям, приказкам, анекдотам та іншим народнопоетичним жанрам. Образом Миколи Котляревський яскраво показав прекрасні душевні якості найбідніших верств народу – наймитів.