Образ Миколи в п’єсі “Наталка Полтавка” І. Котляревського

Досить цікавим у п’єсі є образ Миколи. Як і Петро, Микола – сирота-бурлака, чесний, працьовитий, завжди бадьорий і дотепний. Напротивагу Петрові Микола – відчайдух, він ніколи не впадає у розпач і має твердішу вдачу. Він мріє податися на Тамань до чорноморців, бо любить козаків. До того ж він весельчак і співун.

У п’єсі Микола виковує чотири гарні патріотичні пісні. Пісня “Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві” свідчить про любов Миколи до історичного минулого свого краю, про його захоплення хоробрістю й відвагою наших предків.

Ті ж самі патріотичні мотиви лунають і у другій його пісні-“Ворскло – річка невеличка”. Микола успішно виступає в ролі посередника між Петром та Наталкою. Своїм оптимізмом він намагається підбадьорити Наталку, коли вона подала рушники возному, розвіяти її тугу, сповнити надією на щасливе майбутнє з коханим: “Так, Наталко!

Молись богу і надійся од його всього доброго. Бог так зробить, що ви обоє незчуєтесь, як і щастя на вашій стороні буде”. Миколі властиві дотепність і яскравий народний гумор, що виявляється в його мові та поведінці.

Кожний його вислів сповнений добірного народного сміху, який притаманний українському фольклору, зокрема пісням, прислів’ям, приказкам, анекдотам та іншим народнопоетичним жанрам. Образом Миколи Котляревський яскраво показав прекрасні душевні якості найбідніших верств народу – наймитів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Образ Миколи в п’єсі “Наталка Полтавка” І. Котляревського