Основна тема трагедії – цар і народ – визначила те важливе місце, що відвів Пушкіна у своїй п’єсі Борисові Годунову.
Образ Бориса Годунова розкритий широко й різнобічно: Борис показаний і як цар, і як сім’янин; відзначаються його різні щиросердечні якості.
Борис наділений багатьма позитивними рисами. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Образ і характер Бориса Годунова в трагедії Борис Годунов. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення Творчості
Що, Ксенія, що, мила моя?
У наречених вуж сумна вдовиця!
Усе плачеш ти про мертвий нареченого. . .
Безвинна, навіщо ж ти страждаєш?
Як людина, що глибоко розуміє користь утворення, вона радується успіхам сина в науці.
Учися, мій син, наука скорочує Нам досвіди скороминучого життя…
Учися,
Борис – досвідчений політик, він тверезо враховує відношення до нього бояр, розуміє всю складну обстановку усередині країни в його час і дає розумні ради своєму синові в передсмертному заповіті. Просватавши свою дочку за шведського королевича, він думає про зміцнення зв’язку Русі із західноєвропейськими державами.
Незважаючи на всі ці якості, народ не любить царя. Борис Годунов – типовий представник того самодержавства, що початок складатися в Московській Русі із часу Івана III і розквіту свого досягло при Івані IV. Борис продовжує політику Івана IV – зосередження всієї державної влади в руках пануючи. Він продовжує боротьбу з родовитим боярством і, як Іван IV, опирається в цій боротьбі на служиве дворянство. Призначаючи Басманова командуючим військами, Борис говорить йому: “Пошлю тебе начальствовать над ними: не рід, а розум поставлю у воєводи”.
Борис продовжує політику московських царів і у відношенні до народу: “Лише строгістю ми можемо невсипущої стримати народ. Так думав Іоанн (III), смиритель бур, розумний самодержець, так думав і його лютий онук (Іван IV)”. Він продовжує політику поневолювання селян, він “Юр’єв день задумав знищити”, тобто знищити право селян переходити від одного поміщика д іншому й того самим остаточно закріпити селян за поміщиками
Така кріпосницька політика Бориса підсилює спочатку недовірливе, а потім вороже відношення до нього народу.
Але Борис відрізняється від своїх попередників тим, що він став царем за допомогою злочину, а не в порядку законного престолонаследия. В XVII столітті, як про це говорять деякі письменники того часу, Бориса Годунова вважали вбивцею Димитрия-Царевича, сина Івана IV. Такої ж думки дотримувався й Карамзин.
Карамзин саму трагедію Бориса розглядав як наслідок його злочину: бог покарав Бориса за вбивство царевича-дитини.
Пушкін, “воскрешаючи століття минулий у всій його істині”, теж малює Бориса як убивцю Димитрия. Але, на противагу письменникам XVII століття й Карамзину, він не цим злочином пояснює нещасливе царювання Бориса і його невдачу, що осягла, заснувати царську династію Годуновых.
Убивство Димитрия заподіює Борисові щиросердечні мучення, підсилює ворожість народу до нього, але не це головна причина його трагічної долі. Загибель Бориса обумовлена соціальними причинами, боротьбою класових сил. На боротьбу з ним виступило боярство, донські Козаки, польська шляхта, але головне – проти нього народ.
Гаврило Пушкін говорить Басманову, що Самозванець сильний не “польскою допомагаю” і не козаками, а “думкою народним”. Народ повстав проти Годунова, і в цьому головна причина загибелі Бориса, тому що народ – основна, вирішальна сила історії.
Народ відвернувся від Бориса й потім повстав проти нього тому, що бачив у ньому деспота, що не тільки не піклується про благо народу, але, навпроти, погіршує його положення, закріпачуючи селянство; бачив у ньому вбивцю царевича; розглядав всі його “благодіяння” і “щедроти” як “засіб удержати смятенье й заколот”.
Так Пушкін показує, що основна причина трагедії Бориса в тім, що він втратився поваги, любові й підтримки народу
(2 votes, average: 2.50 out of 5)