6 клас
(за оповіданням “Морозенко”)
Панас Мирний, прагнучи показати безталанну долю своїх співвітчизників, створював правдиві оповідання із селянського життя.
У минулому столітті був звичай уміщувати в пресі під Новий рік оповідання обов’язково із щасливим кінцем. Найкращі письменники пробували себе в цьому жанрі. Написав своє новорічне оповідання й Панас Мирний, але було воно таким несхожим на всі інші.
Катря живе із сином Пилипком у безпросвітних злиднях. Закінчилося борошно, і немає де позичити. Можна продати кожушину,
Сумно бідній жінці, що не може вона сина нагодувати хоч напередодні свята. Але, поки мати сумувала, Пилипко вже знайшов вихід: треба піти до хрещеного батька, який, може, дасть хлібину, ковбаси, а ще й гроші.
Панас Мирний із любов’ю описує зовнішність Пилипка. У хлопчика пишне личко, ясні блакитні очі та біле й м’яке, наче льон, волосся.
Хлопчик відчував нестерпний біль, коли бачив сум та сльози рідної матері. Для себе Пилипко вже твердо вирішив, що він усе одно піде, але ж найважчим було вибратися з хати так, щоб мати не помітила.
Хлопчика не лякали ні довга
Голова в нього – мов та гора, замість волосся – сніг, а борода сплетена з довгих бурульок, що намерзають під стріхами. Пилипкові лячно було б побачити таку потвору, але жаль до матусі переміг у його дитячій душі. Страшно було хлопцеві: “Темним страшидлом із чорними корявими ногами постав перед Пилипком зимовий ліс”.
Дух запинався в грудях, серце страшенно билося. Пилипко відчув себе безсилим перед мовчазною стихією зимового лісу. Хлопчик намагався вирватися з-під тяжкої влади лісу, але так і не зміг.
Замерзаючи на смерть у крижаному холоді, Пилипко марив, що то Морозенко не пускає його до хрещеного батька, благав старого відпустити його. Але у відповідь Морозенко тільки голосно сміявся… Сусіди потім сказали про смерть Пилипка: “Не задавив би мороз, то голод догриз!
Раніше вмерло”.
Панас Мирний питає: та чи то Морозенко – головний винуватець смерті хлопчика? Зрозуміло, ні. Винні ті, хто створив такі нестерпні умови життя Катрі та її сину.
Письменник прагнув схвилювати читача, дати йому можливість побачити життя пригнобленого селянства.