НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ (1056 – бл. 1114) – письменник-агіограф, літописець.
1074 р. 17-літнім юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкрити мощі преподобного Феодосія. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі.
Нестор є безсумнівним автором двох житій Бориса й Гліба (“Сказаніє о Борисе и Глебе) та Феодосія (“Житіє Феодосія”), які вважаються зразком агіографічного оповідання. Написано їх у 80 – 90-х роках XI ст. Три його агіографічні оповідання вводяться в “Патерик
Нестора можна вважати засновником жанру агіографічного оповідання в українській літературі. Щодо авторства “Повісті врем’яних літ” думки вчених розійшлися: одні визнавали Нестора її автором, а інші заперечували. Найочевидніше, він зробив одну з редакцій літопису, доповнив текст з 1094 по 1111 – 1113 рр. й відредагував його.
Літ.: Абрамович Д. К вопросу об обвеме и характере литературной
Т. 2; Шахматов А. Несторлетописец // ЗНТШ. Л., 1913. Т. 117-118; Перфецький Е. До питання про Нестора-літописця//Україна.
К, 1918. Кн. 1 – 2; Возняк М. Історія української літератури. До кінця XV в. Л, 1920. Т. 1; Шевчук В. Збережено навіки.
Про “Повість врем’яних літ” та її авторів // Шевчук В. Дорога в тисячу років. К, 1990.