У нашій родині починався звичайний ранок. Я збирався до школи, мама вже приготувала нам сніданок, батько сів до столу. Поскладавши зошити до портфеля, ііі-рсвіривши ще раз, чи все взяв, я приєднався до батьків. Цей ранок, мабуть, був ьи пайзвичайнісіньким, якби раптом із кімнати не долинув дивний звук.
Спочатку ми не звернули на нього уваги: мабуть, щось на вулиці чи у сусідів. Але шур – чіт повторився, почувся грюкіт, ніби щось впало… Тоді вже всі ми відірвалися від і ніданку і поспішили до кімнати.
У кімнаті все було як завжди, тільки
Ми з мамою подивились и. і лампу. “Ого!” – вигукнули ми в один голос. На абажурі сидів маленький хвилястий папужка. Він був жовтаво-зелений, дуже зляканий і постійно озирався на m і боки. Він залетів через розчинене вікно.
Мабуть, його власники необачно затінили кватирку відкритою і
Треба було йти до школи, тож довелося залишити нашого гостя хазяйнувати. Після уроків я чимдуж поспішав додому. Позичив у друга клітку для птахів, на – юдував папужку пшоном, поставив йому водички. Так він залишився жити у нас.
1.1 кілька днів він вже не виглядав таким зляканим і, здається, був задоволений новим помешканням і новими хазяями.
На цьому історія неочікуваного гостя і скінчилася б, але мене постійно мучила одна думка. Адже папужка десь жив до цього. Може, хтось хвилюється там, ску – і іг.
Може, там теж є дитина, яка плаче за своїм улюбленцем. Хоча я дуже звик до нашого нового мешканця, я вирішив написати оголошення. Так і вчинив. Увечері, написавши чималу кількість оголошень про знайденого папугу, я розклеїв їх по всьому кварталу.
Батьки схвалили моє рішення.
За два дні теплого вечора у двері подзвонили. На порозі стояла маленька дівчинка із бабусею, тримаючи в руках оголошення, написане моєю рукою. Батько мііросив їх увійти.
Мені шкода було віддавати мого нового друга, але я розумів, шо так буде правильно. Ми трошки поговорили, а потім я довго дивився з вікна, нк розчиняються в темряві силуети дівчинки з кліткою в руках та її бабусі.
Мені’ було дуже сумно, але водночас приємно, що птах знайшов своїх хазяїв, що батьки похвалили мене, зрештою, що я вчинив добру справу. Скоро в мене мсмь народження і я обов’язково попрошу маму купити мені папужку. Можливо, і навіть оберу собі жовто-зеленого – такого, яким був наш неочікуваний гість!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)