Натуралізм – (фр. naturalisme, лат. natura – природа) – літературний напрям, що виник у Франції в 70-ті XIX ст. і охопив у 80-90-ті літературу Західної Європи та США (брати Ж. та Е. Гонкури, Е. Золя, певною мірою Гі де Мопассан, М. Кретцер, Г. Гауптман, Г. Ібсен, С Крейн, Ф. Норріс), характеризується об’єктивістським, фактографічним зображенням дійсності, трактуванням детермінованості людського характеру біологічними, спадковими чинниками та соціально-матеріальним середовищем. Програму Н. виклав Е. Золя у книгах “Експериментальний роман” (1880), “Романісти-натуралісти”
Натуралісти намагалися зробити мистецтво точно таким, як наука. їхні твори стали “клінічним документом”, історією спадкової хвороби, протоколом
Кретц, “Майстер Тімпе”; дж. Гіссінг, “декласовані”, “Пекло” та ін.). Н. закладався на спробі умовності мистецтва, прагненні перетворити художній твір на точну копію факту.
Він висунув на важливе місце опис. У статті “Про роман” (1888) Е. Золя присвятив проблемам опису цілий розділ. Леся Українка вказувала, що за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди і перебували під гіпнозом факту, їх поетика – “шукати фактичної правди і на ній Bte будувати”. Складність Н. полягала в тому, що він, з одного боку, демократизував мистецтво, розширював його тематику, показуючи все нові площини життя: дно міста, життя робітників, патологічну психіку, розкривав підсвідомі мотиви поведінки людини і т. п., а з другого – обмежував себе у проникненні до глибин суспільного буття.
Суб’єктивно прагнучи до розширення й поглиблення сфери мистецтва, представники Н. об’єктивно руйнували його: воно зазнавало значних естетичних втрат, йому бракувало широких узагальнень. деякі художні знахідки Н. були освоєні літературою кінця XIX – початку XX ст. (А. Франс, Є. Ожешко, Г. Уеллс, В. Реймонт та ін.): залишаючись на позиціях реалізму, вони використовували окремі прийоми натуралістів: підвищений інтерес до сфери конкретики, опис фактів як сфери розширення соціально-об’єктивного у мистецтві. У 20-30-х XX ст. натуралістичні тенденції проявилися у творчості французьких та польських популістів, у “веритизмі” X. Гарленда, у “виробничому” романі, творах 40-50-х соціалістичного реалізму.
Термін “Н.” вживається і у вузькому значенні – як грубе зображення фізіологічних аспектів життя людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)